Руденькою лисичкою
Крадеться тихо осінь,
Он берегом над річкою
Її пухнастий хвостик.

Махнула ним над вербами,
Аж по воді листочки,
З берізоньками-сестрами
Теж бавитися хоче.

Вгорі стрибає білкою,
Слід золотий лишає
Та кожну їхню гілочку
Стрічками прикрашає.

І листя, як метелики
Уже злітає з клена.
Лисичка-осінь стелиться
Та горнеться до мене.

2018 р.

А вересневої пори
Був день спекотний, наче влітку.
Дивлюся – щось в траві “горить”,
Впізнала я весняну квітку,

Яка до вересня прийшла
Із травня. Мабуть заблукала
Кульбабка – квітка весняна,
Нині вона йому всміхалась.

2025 р.

Вересневі перші дні
Теплі, наче літні.
Видніються вдалині
Соняхи розквітлі.

Запізнілий їхній цвіт
Тягнеться угору.
Більшість соняхів усіх
Достиглі в цю пору.

Подекуди край доріг
Пелюсточки маків
Стеляться до наших ніг
І цвітуть ромашки.

Літечко ж не поспіша
З усіма прощатись.
Тішиться моя душа
Та у серці радість.

2023 р.

Учора — хаскі, далі — лабрадори,
Поки не з’їли тапки чи не зірвали штори.

Сьогодні міні – цуцики у кейсі,
Сфінкси і британці зі статусом на фейсі.

Продавці працюють чесно, справжні бізнесмени:
Паспорт, щеплення в комплекті і “чистокровні” гени.

А коли попит зникне — залишок куди?
На спа чи в Карпати? Смішно. Сам розсуди.

Дитина захотіла — завтра вже не треба,
У двір, на вулицю, в притулок — ось і вся потреба.

“Брендовий” кіт — то справа піару,
Взяв би з притулку — врятував від кошмару.

Ти хочеш товариша чи аксесуар?
Друга не викинеш, як непотрібний товар.

То хто тут модник, а хто зоозахисник?
Вибір за тобою, поки черговий хвіст не зник.

Про що так мріялося — сталось,
Я знов на цій крутій горі,
Де став із річкою з’єднались,
Спокійні хвилі і шумні’.

Цілує погляд небо в хвилях,
У зелень верб спішить, де брід,
Летить між чайок,
мов на крилах,
Де світить променями схід.

І поряд вітер, друг мій вітер,
Веде, показує стежки,
Які не зовсім час ще витер,
Якби скрізь встигнути, якби.

До озерця, до кладки з лугом,
До джерела, де гай шумить,
Де поле, виоране плугом…
Душа від захвату щемить.

28.08.2025.
Ганна Зубко

Мружишся –
Вії звабливо
Торкаються променів сонця.

Губишся
В листі скрадливо:
Неба шматочок – віконце.

Вабиш
Легко й пестливо –
Цукерка в дитячій долоньці.

Світиш,
Зірко тужлива?
Світанок сховає в торбинці.

29.05.2025 @Ірина Вірна

Був далеко, вже дихає в спину,
По калюжі пробігся ривком,
Хитнув ніжно тонку горобину
Та по хвилях пішов гопаком.

Так, як вітер, ніхто не обійме,
Не приверне увагу в свій бік,
ПелюсткАми до ніг миттю кине,
Сміх підхопить, і щебет, і крик.

Піднесе запах квітів до вікон,
Розтрясе листя поміж трави,
Невідомо який він за віком,
Бо безликий, нема бороди.

22.08.2025.
Ганна Зубко

Відчахнута гілка.
Вона не цвіте.
Лише на стовбурі
ледь помітний слід
від краплини-сльози соку.
То кров душі і крик відчайдушного болю
несе в собі розраду і смертельну хворобу серця.
Болить?
Так?
Ні …
Цвіт зів’яв.
І на опалім листі
відчахнута гілка,
спочиваючи,
доживає життя.

27.08.1997 ©Ірина Вірна

Вже відпливає вдалеч серпня човник,
Гойдаючись на хвилях, мов листок.
Та залишило літо кошик повний
Смачнющих ягід, яблук та грушок.

І виноградом всіх почастувало,
Спекло пухкий рум”яний коровай
Із нового та щедрого врожаю,
Щоби гостинно осінь зустрічать.

А та в розкішній тихо йде короні,
Тривожить душу доторком долонь.
Б”ють копитами багрянисті коні.
Викрешуючи золото-вогонь.

2017 р.

Встану ранком із світанком,
‎Дню новому посміхнусь.
‎На подвір’я вийду босий,
‎По росі піду пройдусь.
‎
‎До землі торкнусь ногами,
‎Та відчую сил приплив.
‎З кожним кроком, більше й більше,
‎Земля мати,я твій син.
‎
‎Килим із трави зелений,
‎Під ногами шелестить,
‎Від роси вже мокрі ноги,
‎Так приємно й м’яко йти.
‎
‎Вже і сонечко пригріло,
‎Дує легкий вітерець.
‎Нема слів щоб описати,
‎Як прекрасний цей момент.
‎
‎А навколо дуже тихо,
‎Спить іще кругом весь світ.
‎Ніби в казку я потрапив,
‎В чарівний природи світ.
‎