Слава Роду, звучить,
Люди славлять Богів,
А до сонця підняті долоні.
Віра Рідна душі, що згубить не змогли,
Автентично проснеться з народом.

Розуміння єднання природи й людей
Оживе із новими знаннями.
Дорожити сім’єю і Рід прославлять,
У родині найперше із правил.

Богів Праві шануй,
Обереги згадай.
Годі в церкві хрести цілувати.
А на капищі краще вогонь запали
Можеш з Богом на “ти” розмовляти.

Слава Рідних Богів,
Любов Рідних Богинь.
Абсолютна,без страху й покори.
Віра вільних людей,що ховали віки.
Автономно зростає у кожнім.

Рідна Віра серця зігріває,
Вона разом з душею дана
Із народження ми Рідновіри,
Бо природа дала нам життя.

Рідну Віру не треба вивчати,
Треба вміти її відчувать.
Зрозуміти,що все що довкола,
Теж живе, і пов’язує нас.

Рідній Вірі не треба достатки,
І раби не потрібні теж її.
Треба Рідних Богів шанувати,
І природу любити як дім.

Наші Боги, це наша родина,
Що любов нам дають,а не страх.
Вони в кожній природній стихії,
Проявляють присутність між нас.

Віра Предків ,історія Роду,
Це є мудрість і сила віків.
Як кати не старались згубити,
Оживе вона в кожній душі.

І ніякі хрести і молитви,
Не закриють не знищать її.
Бо єднання природи й людини
Це світогляд буття на землі.

Могутній володар підземного світу
Господарем ночі вважають тебе.
Нічними створіннями ти управляєш,
Кошмари і страхи ти людям несеш.

З повагою хочу до тебе звернутись,
Густою пітьмою накрий ворогів.
Щоб навіть не бачили шляху додому,
До дочки твоєї у гості ішли.

Ночами жахіття давили їм серце,
Щоб ворога бачили по між своїх.
А нашим солдатам даруй в ночі спокій
І лагідні сни ,в яких мрії про мир.

Морена хай кличе своїм гарним співом,
До себе за міст,всіх загарбників злих.
Щоб більше не бачили променів світла,
До скону блукали вони у пітьмі.

В підземному світі,немов у в’язниці,
Орду окупантів навіки замкни.
Не бачить їм спокою на цьому світі,
За злочини їх на священній землі.

Чур захисник я звертаюсь до тебе
Ти в душі людей пам’ять предків неси.
Щоб Віра забута в серцях запалала
Як вогник що ти від Сварога приніс.

Ти з давніх часів беріг наші кордони
Щоб ворог по нашій землі не ходив.
І зараз нам треба твоя допомога
Прогнати загарбників геть звідусіль.

Нехай твій вогонь зігріває оселі,
Щоб тихо горів він кожній печі.
І діти вночі не боялися Пека.
Та чорт до оселі пробратись не зміг.

Щоб вогнище свічки світило дорогу
Коли душі предків у вічність ішли.
І пам’ять про них не згасала ніколи.
Завжди пам’ятали у колі сім’ї.

Прошу тебе Чур збережи нашу землю
Щоб волю народ відстояв назавжди.
Товстою стіною закрий наші кордони.
Онуків своїх від біди вбережи.

Онуки Богів зустрічаємо свято
Великдень Дажбога у гості іде.
Хай сонячні промені світять яскраво,
Тепло і родючість цей рік принесе.

У чистий четвер покупатися гарно,
Щоб міцне здоров’я було цілий рік.
А ввечері предків тихенько вшануйте,
Які захищають і вас і ваш Рід.

У печі куліч хай підходить духмяний,
Щоб пишний він був, Дажбогу у дар.
Який подарує тепло і достаток,
Порядок і дуже рясний урожай.

Малюємо писанки гарні яскраві,
Орнаменти ті ніби код ДНК.
Даруємо рідним з бажанням достатку
Щоб гарне здоров’я і захист дала .

Дажбога шануємо, він є Бог сонця,
Що світло дає нам,і сили життя.
Усіх я вітаю із днем Великоднем
І Слава Дажбогу на довгі літа.

Зима відступає,тепло на порозі,
Богині Морені вже час відпочить.
Приходить на землю,дочка Лади Леля,
Богиня кохання,тепла і весни.

Під співи птахів,у вінку із квітками,
Із вирію Леля кохання несе,
Щоб хлопці й дівчата знаходили пари,
Кохання повітря наповнило все.

Дружина Ярила струнка і красива,
Теплом зігріваєш усіх на землі.
Господарів в поле ведеш працювати,
Та стежиш щоб гарно сади зацвіли.

Палка берегиня дівчат і кохання,
Даруєш веселощі, празник в душі.
З твоєю появою все оживає,
Ти голубоока Богиня весни.

Людей залякали що й дихати страшно
Сказати ” я вільний”, то тоже є гріх.
Усе життя маєш тягнути кайдани,
Тому що дитям тебе піп охрестив.

Примушують змалку учити молитви,
До церкви ходити і гроші носить.
Попів у маєтках вважати святими,
Бо будеш покараний Богом чужим.

Не хочу я в церкві коліна стирати,
Я хочу на капищі вільно стоять.
Не вчити слова щоб до Бога звернутись.
Простими словами Богів прославлять.

Я хочу щоб з мене знялись все печаті
Які закривають від Рідних Богів.
Щоб символи сонця назад повертали,
І зняли нарешті всі мертві хрести.

Щоб руни вивчали і значення їхні
Та Віди читали, там мудрість Богів.
З навколишнім світом шукали єднання.
Світогляд із Рабства на Волю змінить.

• Твір:

  Я встану раненько,як сонечко сходить
  Піду за ворота, дорогою в гай.
  Я хочу потрапить в обійми природи,
  На капищі "треби" піднести Богам.

  Із серцем відкритим,ясними думками,
  Звернусь до Богів, щоб почули мене.
  У них попрошу захистити країну,
  І всіх хто ці землі в бою береже.

  Щоб наші солдати не бачили втрати,
  І кулі ворожі не бачили ціль.
  А всі ті ракети що ворог пускає,
  При запуску знищитись самі могли.

  Прошу захистити жінок що ночами,
  Дитя колисають і просять про мир.
  Щоб очі не бачили сліз і печалі,
  І всі дочекались коханих живих.

  Дітей захистіть,бо то наше майбутнє,
  Продовження наше,й майбутніх Родів.
  Щоб більше серця не тремтіли від страху,
  Почувши як виє сирена вночі.

  З останнім проханням від всіх я звертаюсь,
  Та прошу про Мир, щоб скінчилась війна
  А нашій землі більш не бачить страждання.
  Нарешті настали щасливі літа.

• Твір:

  Мене називають безбожником й
  грішним,
  Бо щиро я вірю у Рудних Богів.
  За те що відмовився хрестик носити,
  Сказали що буду у пеклі горіть.

  З дитинства я чув про єдиного Бога,
  Що він усіх любить, життя дарував.
  Та тільки як хочеш тієї любові,
  Ти бійся гріха, і рабом проживай.

  Усе життя маєш прожити в покорі,
  І навіть не думать ,що ще є Боги.
  А як тільки сумніви з'являться трішки,
  До церкви іди там прочистять думки.

  Учити молитви, які лиш навчають,
  Як жити в страху і стражданнях земних.
  А тільки подумав про щастя й достаток,
  То значить з нечистим ти дружбу водив.

  Чому агресивно попи реагують,
  Коли їм кажу про світ Праві і Навь.
  Вони забувають про Боже писання,
  клянуть матюком,що аж вуха тріщать.

  Не хочу я вірить в єдиного Бога,
  Бо чесно скажу це якась маячня.
  Я краще звернуся до Рода, Сварога,
  Що світ наш створили і дали життя.

• Твір:

  Приємно дивитись довкола,
  Народ вже почав прокидатись.
  Цікавить історія Роду,
  Ким предки були в часи давні .

  По трохи спадають кайдани,
  Що довгі віка нас давили.
  Про Рідних Богів вже згадали,
  І що колись вільними жили.

  Не хочуть вже бути рабами,
  Поклони бить Богу чужому.
  Що краще дивитися в небо,
  До сонця тягнути долоні.

  В гармонії з всесвітом жити,
  З природою вміть розмовляти.
  А не читати молитви,
  Смиренно на манну чекати.

  Я вірю мине трохи часу,
  Згадаються всі Боги Праві.
  І те що онуки ми їхні,
  На капищах дружно всі скажуть.