Род могутній тебе прославляю,
Ти створив всі світи і Богів.
Твоє ім'я в приРОДа, РОДина,
Ти основа життя на землі.

Род творець ,Праві,Яві,і Наві,
Ці світи то є поділ буття.
В Яві внуки твої проживають,
Богів Праві завжди прославля.

Ти РОДив собі сина Сварога,
Щоб тобі гарний був помічник.
Працьовитого майстра, що в кузні,
Допоміг вдосконалити світ.

Дуб великий який посадив ти,
Що є символом всіх трьох світів.
Ми шануємо кожен листочок,
Під гілками його ми зросли.

Слава Роду лунає по всюди,
Що життя дав майбутнім Родам.
Роду Слава від круга до круга.
Годі кланятись мертвим хрестам.

До Бога Сварога звертаюсь сьогодні,
Що є покровитель ремесел й вогню,
Ти викував зорі і місяць із сонцем,
Щоб нас зігрівали,розганяли пітьму.

У кузні твоїй кипить завжди робота,
Ти викував плуга й на землю спустив.
А також щоб шлюб був міцним як залізо.
Обручку весільну ти людям створив.

О мудрий Свароже тебе прославляю,
Ти вчиш людей праці, На рідній землі.
Як землю орати,залізо кувати,
Та як із родиною в злагоді жить.

З дружиною Ладою діток ростили,
Вони всі Сварожичі, твої сини.
У домі небеснім вони виростали,
Богами зростали на поміч тобі.

Тебе попрошу я від всього народу, Закрий наше небо залізним щитом.
Щоб діти не бачили більше ракети,
Забули тривоги немов страшний сон.

Священним вогнем із небесної кузні,
Розплав усю зброю,що нас убива.
А воїнів наших в холодних окопах,
Як лагідний Батько теплом зігрівай.

Онуки твої дуже мріють,що скоро,
Закінчаться війни, настане весна.
Всі знову у мирі почнуть працювати,
Знанням і ремеслам дітей научать.

Не хочу я храмів із їх куполами,
Хрести і ікони назад заберіть,
Отих бізнесменів що звуться попами
Які прикриваються словом якимсь.

Не хочу я більше стоять на колінах,
Щоб хтось мене в очі рабом називав.
Я вільний, нащадок слов'янського Роду.
Стрибог мене в люльці колись колисав.

Не треба лякать мене всіма гріхами,
З дитинства навчав Род по совісті жить .
І Адом міфічним з страшними чортами,
Я вірю в світ Наві ,там духи живуть

Піду я до лісу, там мати природа,
Здоров'ям наповнить,як дуб віковий,
Зустріну там Велеса мудрого Бога,
Поради спитаю як правильно жить.

А як буде втома піду я до Дани,
Богиня води хай очистить мене.
Водою цілющою втому змиває,
Напитися дасть і спрага пройде.

Не треба мені щоб спитати поради,
Ходити в будівлі,молитви учить.
Я можу звернутись своїми словами,
І Боги підкажуть що далі робить.

Рідна віра,це прадідів мудрість,
Як в гармонії з всесвітом жить.
Що в стихіях є духи природи,
Треба з ними уміть говорить.

Ліс для кожного рідна домівка,
І не треба у домі смітить.
А якщо будеш шкоду робити,
Не відпустить тебе Лісовик.

Воду предки завжди шанували,
Її капля початок життя.
І Богиню води прославляли,
Слава Дані на довгі віка.

До вогню особлива пошана,
Він є батьком славетних стихій,
Подарунок з небесної кузні,
Щоб домівки зимою зігрів.

А про матінку землю казали,
Годувальниця ти всіх Родів.
Шанобливо тебе обробляли,
А зимою давали спочить.

Про Стрибога також пам'ятали,
Він славетний володар вітрів.
Моряки йому пісні співали,
Він вітрила наповнював їм.

Цим знанням із дитинства навчали,
Не релігія це , а життя.
Про цю віру книжки не писали,
А наповнювали нею серця.

Зайду я на капище вгору долоні,
Звернуся до Праві,до Рідних Богів.
Нехай землі рідній і нам допоможуть,
Здолати орду що прийшла у наш дім.

Попрошу Перуна нехай жене громом,
За наші кордони прокляту орду.
А блискавки техніку палять ворожу,
Щоб в наших полях не топтались вони

Звернусь до Сварога до коваля майстра.
Щоб виковав лати для наших бійців.
які б захищали від куль і снарядів,
Життя рятували усіх козаків.

До Велеса мудрого хочу звернутись,
Щоб він у лісах гарний був провідник.
А тих хто загинув за нашу свободу,
Веди у світ Наві, вже час їм спочить.

І я точно знаю що Боги почують,
Не кинуть у скруті онуків своїх.
Здолати орду вони допоможуть,
Щоб в мирі могли прославлять ми свій Рід.

Вернемось в історію,давнє минуле,
Коли Володимир хотів стать святим.
Якого затьмарила влада і слава,
Щоб бути володарем усіх світів.

Тоді і прийшло в наші землі прокляття
Коли він відрікся від Рідних Богів.
Повірив в Христа сам прийняв Християнство,
Вогнем і мечем свій народ похрестив.

На декілька літ затягнулось насилля,
Він капища нищив, Волхвів убивав.
Забрав у слов'ян їх Богів і свободу,
І мертвим хрестом на віки закував.

Та ось прийшов час, розвалити прокляття,
Згадати могутність слов'янських Богів.
До Рідної Віри усім повертатись.
Вернути на землі достаток і мир.

Щоб слава Родів знов по всюди лунала,
Закінчились війни,свободу знайшли,
Під захистом Праві, дітей научали,
Не треба нам більше релігій чужих.

Лада Ладушка наша ти мати,
Ти гармонію в світ принесла,
в дар дала нам красу і кохання,
І наповнила ними серця.

Берегиня родючості й шлюбу,
Ти Богиня життя і весни,
Під твоєю опікою діти,
Грають вільно на рідній землі.

Ти даєш й бережеш урожаї,
Щоб в достатку онуки жили.
За пологами стежиш ретельно,
Щоб міцніші ставали Роди.

Поверни пам'ять внукам Сварога,
Щоб верталися в віру свою,
Руки вгору тягнули до сонця,
А не бились чолом об землю.

Ще прошу в тебе миру людського,
І припинення війн на землі.
Щоб не плакали мами й дружини,
Та живі повертались сини.

Слався Лада Великая Мати,
Захисниця слов'янських Родів.
Збережи наші землі родючі,
Від біди і любих ворогів.

Я вільний! Потомок слов'янського Роду,
Не треба мені Християнські церкви.
Оточує мене довкола природа,
Це храм що для мене створили Боги

Не хочу я більше стоять на колінах,
І слухать казки, що рабом треба жить.
Я в гору до неба направлю долоні,
До сонця,до Праві,до Рідних Богів.

Не буду читать Іудейської книги,
Я краще послухаю співи пташок,
Як вітер гуляє в зелених дібровах,
І як по весні біжить дзвінко струмок.

Я вірю відродиться віра про давня,
Прокинуться люди,спаде пелена,
Богів що нам рідні почнем шанувати.
Страх віри Христової покине серця.

Прийшов час згадати,що предки казали,
Слова ті писали майбутнім Родам,
Як діток ростити,як землю любити.
І не забути про шану Богам.

Любіть свою землю і стійте за неї,
Її обробляли батьки і діди.
На ній працювали до поту і крові,
Вважали священною,даром Богів.

Коли нападали чужинці ворожі,
То треба у битві хороброму буть
Не кидати брата у горі любому,
А ворога бити без грама жалю.

На білому світі по совісті жити,
Буть вірними Роду і предкам своїм.
Не гарні слова,а правду цінити,
Природу любити,як свій рідний дім.

А ще з тих часів нас попереджали,
Ніколи не можна зле діло прощать.
Хай кару несе той хто зла нам бажає,
Та згине навіки ворожа душа.

Нам дали Боги землі багаті,
Де є ріки,ліси і поля,
Степи,море і гори високі,
Та відсутнє спокійне життя .

Починаючи з часів князівства,
І на протязі довгих віків.
Наші землі терпіли набіги,
Вороги грабували наш дім.

Та найбільшим багатством що мали,
То свобода була, вільний дух.
От тоді і прийшли християни
Щоб ярмо на людей одягнуть.

Так з'явилося масове рабство
Наче порча на землі лягла.
Люди мали вклонятись й мовчати,
А не згодних вбивать й катувать.

Не змогли відстояти свободу,
Всіх накрила хрестова орда.
І забувши Богів своїх рідних,
Має проклята бути земля.

Так іде уже довгі століття,
За свободу іде боротьба.
землі кров'ю залиті й сльозами,
Церква каже , "То доля така".

Та не хочем ми долі такої,
На землі існувать як раби.
Хочем вільне повітря вдихати,
Бути рівні, хай згинуть пани.

Нам літописи предки писали,
Ви згадайте про древніх Богів.
Їх могутність повернеться й слава,
Буде в нас і свобода і мир.