ЗИМОВИЙ ВЕЧІР

Вогонь потріскує в печі́
І лиже челюсті зухвало,
Вовняний шалик на плечі́,
На думку всяке щось спадало.

В кватирку місяць заглядав,
На мене пильно він вдивлявся,
По небу цілу́ ніч блукав,
До зорів красень залицявся.

А я на кріслі під вікном
За срібнолистим споглядаю,
Ще не сповита зо́всім сном,
Дрівець у піч все підкидаю.

Мороз надво́рі все скував,
Стоять дере́ва всі у тузі,
В обі́йми вітер кожне брав,
Верба зажурена у лузі.

Дивлю́сь на все це крізь вікно,
Усе у місячному світлі,
В руках – бокал, у нім – вино,
Бажання й мрії заповітні.

В печі́ потріскує вогонь,
У хаті тиша панувала,
Неначе щось торкнулось скронь,
Тепло́ в душі я відчувала.

Глибока ніч, мороз, свіча,
Вогонь в печі́, і місяць, й зо́рі,
Тягар давно вже спав з плеча,
Приймала я дарунки долі.

29.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1036649

Між пусткою в серці й надією, мирно
Спочину на моєму плечі, добровільно.
Впади у обійми моєї турботи,
Чекай, як для тебе нові створю ноти.

Пусти мене в серце, тримай там до скону.
Забуду про лихо, зніму я заслону.
Між днем тим шаленим і ніжністю ночі,
Я буду твоєю, якщо ти захочеш.

І трепетом ранку і подихом вітру,
Прийду я до тебе і буду радіти.
Твоїй я усмішці і плечам широким.
Віддай мені серце, ангел мій,
Синьоокий…

Не вивертай ти навстіж душу,
Не варто марити словам,
Бо їх сприймають, як завгодно,
Здадуть, осудять, кинуть в хлам.

Кому болить твоя тривога?
Хто знає, що в душі кипить?
Холодна маска у розмовах,
А за спиною — гострий гніт.

Не відкривайся, не довірся,
Не жди підтримки від людей,
Тобі підставлять ніжно плечі,
А потім вдарять без ідей.

Цей світ жорстокий у мовчанні,
Байдужість править у серцях,
І тільки звірі часом кращі,
Бо відчувають біль в очах.

Не вір у щирість без підтверджень,
Усі слова — лиш пил на склі,
У цьому світі чують двоє:
Твої думки й Бог угорі.

Ти просто був з іншого світу
У просторі наших днів,
Де не сходилися бажання,
Де проблеми звичайних буднів.
Не збігалися інтереси,
Скупі розмови різали слух.
В тому пафосі, в тому стресі
Панував нелюбові дух.
Тілом поруч – душею порізно,
Не зійшлися координати.
Що ж, кінець тільки для початого,
А якщо не вдалось почати?
Не насичені дні почуттями,
Тільки спогади наче пар
Від зітлілого поміж життями
Того спільного двох начал.

Всміхався ранок, день сміявся,
Вечір тихіше гомонів,
А ніч мовчала, — сон старався,
Що непоміченим влетів.

Не сам, не з вітром, не в тумані,
І не від місяця, зірок,
Принесла втома у долоні
Й поклала поряд подушок.

02.04.2024.
Ганна Зубко

Поцілунки голкою,
Біль татуювання.
На тілі троянда,
Як ніжне кохання.
Кохання в минулому,
Що забути мушу.
Шипами троянда
Ранить мою душу.

Л. Закієва, Торино 2021р.

В моїй душі розквітають квіти.
Ну і що з того, що скоро зима?
Вони квітнуть тоді, як розтане
Вся лють, і у пітьмі молитва моя.

Та, чи надовго це поле із квітів,
Цей букет з польових легенд,
Буде квітнути в мене у думці,
У серці із усіх моїх меж?

У кожній із квіток, що в полі,
Надія і думка своя,
Свій характер, і колір,
Свій розум на сильних стеблах.

Я багато розкажу тобі
Мій любий читач про те поле.
Та бракує на аркуші слів,
Щоб описати красу,
Всіх тих нескінченно
Красивих ролей!

Вона моя підтримка.
Моя надія на ліхтар.
Вона пройшла через руїни,
Через жорсткий життєвий метал.

Її нічого не зламало,
Ні буйний смерч, ні леза край.
Вона незламною зосталась,
І так лишиться по при все!

Коли тягар мов град по спині бʼє,
Коли у серці дощ, а у душі печаль.
Вона допоможе, і підставить своє
Нескорене, вже навчене життям плече.

Я завдячую світу за тебе!
За те, що колись у житті
Наші дороги зійшлися,
Я певен надовго або ж назавжди.

Я стану горою за тебе,
І для цього не треба причин.
Ти ліхтар у тумані,
Й вогонь, у темні ночі!

Твердіють п’ятки
Надто довго я ходив по цій землі
Твердіють ранки
Досі помиляюсь, мов у перші дні

У пам’яті лиш те, що “не по праву”
Те, що не потрібно брати в славу
Як грішив я
Шкодив
Руйнував
Кого підло, безкорисно підставляв

Мішечок мій дорожній
Забитий золотом
Але чомусь порожній
Казали, що вже накип затвердів
А я у мить помолодів

Усю міцність шкіри та души
Ніколи не відчуєш ти