Що , ж за чиста криниця ,
З наповненою чистою водицею.
Що за небо таке чисте ,
Мов ласкаве і сніжне.
Що за посмішка , дивовижна така ,
І очі падають з небес , як крапля дощова.
Її обличчя , як сонечко , світиться яскраво ,
З чорною косою , одягнута у вишиванці.
Її всі ображали , наче сильні грози,
Били її , наче погані звірі.
І я , мету собі поставив , наче велике завдання,
Здійснити подвиг людський , як герой сміливий.
І я злетів з небес ,
Наче з вогняним мечем.
Небо сміливо сяяло,
І вороги вже злякались.
І бив , я їх усіх ,
Немов мечем своїм чарівним.
І цілий день , і цілу ніч ,
І аж до раннього світанку.
І настав вже другий день ,
І лиходії вже відійшли.
І ,наче , дівчину я звільнив,
Немов з жорстокого полону.
Дівчина вже підійшла ,
І рученьку подала.
І небо ласкаво сміється ,
І сонечко яскраво світить.
І я промовив: «О , дівчино моя,
Кохаю тебе ніжно,
Нехай для тебе буду я,
Найкращим на цій землі»!
