Щоб не плакать,
я сміюся.
Навіть і коли я злюсь-
Не промовчу й
не скорюся.
Це гартує мою суть.
Щоб не думать-
я працюю.
Витворяю і дуркую!
І немає часу нити!
Жарти вхід,
я хочу жити!
U.Ray.
U.Ray
Категорія: Новинки
Легінь з айкосом.
Ой у гаю під дубком стояв легінь з айкосом.
От і дума і гада
з ким гуляти вже пора.
Не білява не чорнява,
В душу інша вже запала.
З милим личком,
гострим на язик словечком.
З модним
чубчиком,
поцілувану сонечком!
-І не курить й не гуляє,
як же підступить?
Не знає.))
Він шукає в інстаграмі,
вже й фейсбука підключив!
Та не знайде він тієї,
що ночами сниться вже.
Тачку він натер
до блиску,
вдів він самі модні джинси)
І поїхав в магазин,
Вже й букета там купив!
Ніжних пелюсток троянди,
щоб тій милій було ясно!
Не жартує він,все чесно.
Налаштований серйозно.)))
U.Ray.
U.Ray
Що потрібно
І так потрібна мрія,ціль,
яка дає ті сили жить!
І знову манить далечінь,
звабливих мандрів тиха мить.
Як не скоптитись в суєті суєт?
Як ту весну в душі не заглушити?
Скоріше би прогнати
дум тих заметіль!
Підступні,дикі…
не дають ночами спати…
U.Ray
Світло згасло
Сьогодні я на мить відчула
як сила творчості потухла.
І світло згасло..
стало страшно,
що знову загублюсь
в думках,
у тінях-блазнях…
Тож треба цю іскру любові ніжно берегти…
Плекати храм своєї чистоти.
То ж не давай поласувати всім себе.
Й негожим двері
швидше зачини.
U.Ray.
U.Ray
Ти — моя тиша
Ти був, як подих після грози,
Моя надія, мій тихий світ,
А нині — тільки порожні сни,
І твій холодний далекий слід.
Я пам’ятаю твої слова,
Вони ще в серці, мов жар болить.
А за вікном — чужа весна,
Що без тебе не хоче цвість.
Мені здається, що ти прийдеш,
Торкнешся лагідно знов руки…
Та тільки вітер, як ніж, проріже
Мої безмовні, німі рядки.
І я пробачу усе, що є,
Хоч біль не вщухне ні на мить.
Бо навіть там, де любов помре, —
Вона все одно живе й болить.
Love of evil N.N
ЖОВТНЕВИЙ ПАРАД (у Москві)
По площі червоній з самого ранку
Всі бомжі потягнулися безперестанку
З прапорами червоними, на всю кричать:
(Мы хотим в СССР, всё верните опять)
Мов: Нам не треба прокляту расею
Що цілком стала схожа на діарею
В якій 30 років вже нічого нема
Окрім алкашів і рідкого лайна
(Мы идём к коммунизму, только вперёд,
Ленин любимый с нами живёт)
У Москві так проходить дурнів парад
Всі пруться у перед, але хочуть назад!)))
За це все Зюганов там всім обіцяв
Алкашам, і бомжам хто поряд стояв
Дасть кожному гречки аж цілу миску
І в добавок до того гарячу сосиску
На мітинг оцей мільйони прийшли
Русні Привалило аж пів Москви…
Бо як почули що там комуністи
Всім роздавали за дурно поїсти
Це ж треба так було народ довести
За сосиску готові там все рознести
А за порцію гречки до смерті б забили
Вживу б один одного там задушили
ЗСУ це потрібно взяти за пораду
Як знищити легко російську всю владу
Роздавати сосиски всім москалям
І ті всю Москву рознесуть у хлам
Ігор Лівак
В мене був дідусь — він є у мене в серці.
В мене був дідусь — він є у мене в серці.
Я його любила й досі ще люблю.
Він як сонечко серед чорних хмар.
Я мрію, щоб явився він у сні, але, мабуть, я не заслужила.
Я б йому сказала: «Ви найкращий у світі!»
Він далеко, я не зможу його побачити
й прийти на могилку.
Але ж він у серці — це правда.
Такої людини нема більш ніде на білому світі.
Нема більш тієї усмішки… Немає.
Вибачте, дідусю, що не приділяли уваги,
кудись постійно бігали, казала: «Немає часу…»
Зрозуміли вже пізно, коли вже втратили.
Марія
КУЛЬТУРА І МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ
КУЛЬТУРА І МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ
Культура і мистецтво України
Жили́ віки і будуть далі жить,
Це те, чого не вбити, що нетлінне,
Хай піснею і словом все дзвенить.
В ній – голос предків, тінь святої брами,
Культура – щит, що зберігав віки,
І не вмирає навіть між громами,
Вона живе і скрізь її стежки́.
У гли́нянім горнятку – дух народу,
У вишивках – молитва поколінь,
Це крізь віки – культура мо́го роду,
У струнах бандуристів – передзвін.
У кадрі – світ, що кличе до розмови,
У сценах – драма серця і буття,
У віршах – невмируща пам’ять мови,
У фарбах – мить, що вічністю зроста.
Де кожне слово, як зерно в майбутнє,
Де молодь – вогник в темряві журби,
Народне світло чисте і могутнє,
Це – результат натхненної сівби.
В нас кожен звук, що серце окриляє,
Хай буде слово, пензель і мотив,
Що й крізь віки про себе нагадає,
Бо наш народ в культурі за́вжди жив.
Нехай вогонь натхнення не згасає,
Нехай мистецтво зцілює серця́,
Культуру кожен на крилі тримає,
Бо в кожнім слові – сила до кінця.
09.11.2025р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051108
КУЛЬТУРА І МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ
КУЛЬТУРА І МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ
Культура і мистецтво України
Жили́ віки і будуть далі жить,
Це те, чого не вбити, що нетлінне,
Хай піснею і словом все дзвенить.
В ній – голос предків, тінь святої брами,
Культура – щит, що зберігав віки,
І не вмирає навіть між громами,
Вона живе і скрізь її стежки́.
У гли́нянім горнятку – дух народу,
У вишивках – молитва поколінь,
Це крізь віки – культура мо́го роду,
У струнах бандуристів – передзвін.
У кадрі – світ, що кличе до розмови,
У сценах – драма серця і буття,
У віршах – невмируща пам’ять мови,
У фарбах – мить, що вічністю зроста.
Де кожне слово, як зерно в майбутнє,
Де молодь – вогник в темряві журби,
Народне світло чисте і могутнє,
Це – результат натхненної сівби.
В нас кожен звук, що серце окриляє,
Хай буде слово, пензель і мотив,
Що й крізь віки про себе нагадає,
Бо наш народ в культурі за́вжди жив.
Нехай вогонь натхнення не згасає,
Нехай мистецтво зцілює серця́,
Культуру кожен на крилі тримає,
Бо в кожнім слові – сила до кінця.
09.11.2025р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051108
***
Буде тобі самотньо й страшно
Шукатимеш ти місце, де почують
Заглянь спочатку в темноту "прекрасну", власну.
Де пусто, холодно. Де всі "чорти" твої ночують. Вертайся вже назад до них.
Нехай "диявол" твій тепер тебе рятує.
Тобі тут холодно, погано?
Будеш ти довго так блукати.
Нічого біль твій не вгамує, ніхто не зможе тебе врятувати.
Твої "чорти" тепер тебе не чують.
Ти ж не забув?
Вам разом, так на все було колись начхати.
Не кайся,не шукай прощення всіх навколо
Вже пізно, сподіватись що змінився
Прийми себе таким, як є, і замкни коло
Не росчаровуйся в собі і не очікуй див
Невже ти до сьогодні не втомився?
Ти сам ''чортів'' своїх створив
А робиш вигляд, ніби віддалився.
Вже зрозуміло що ти в собі породив?
Тепер ти б схаменувся, зупинився?
Сам аж на себе розлютився.
Покинь ті марні спроби виправити душу.
Живи неначе знову народився
Сприйми себе таким, як є.
Тому що далі жити із собою мусиш.
va_Vin Musich
