Ніч накриває місто чорним покривалом
Затьмаренна свідомість, тіло устале.
Сни, кляті сни , що не дадуть забути
Минуле про яке не хочеш чути.
Холодний піт, я видихаю, відкриваю очі
Знов страшний сон, часи показують 3 ночі.
На другий такий , нема сили, я не хочу
Тихо кричу, Агіа Сорос кровоточить.
Кляте минуле, страшне й чарівне одночасно
Там молодість пропала,
В одну мить та так невчасно.
Вікно відкрите, триста відбивається на склі
Чому так боляче, цікаво й страшно,
Духи минулих літ, скажіть мені ?

Приспів:
Три й два нулі, червоним відбиваються на склі
Три й два нулі, відкриють двері, у чистилище мені.
випробування це чи просто їде дах
покаюсь за гріхи я Сукаханах!
Чарівний світ, хоча страшний, я Гарі Потер
За мить загублена душа, як Стюарт Шортер!

Те все що пережив, що бачив не забуть ніяк
Йду по скелетам дум своїх маячить вже маяк
Орган заграй по моїм мріям реквієм
Ніж потайбіччя вскрий стіну цю лезвієм?
Я більше не боюсь, що за межею?
Моє життя як епопея Одісея!

Приспів

Я бачив все, життя і смерть, радість і горе
В когось свій острів, в мене ж є печалі море.
Пройду цей шлях я весь крізь страх і жах
Пізнаю мудрість, Шаоліня як монах.
В голові крутяться герої тисяч книг, я псих
Таких історій не розкаже Стівен Кінг, страшних.
В дитинстві все боявся спати, темну ніч
Знаю не по чуткам, що таке сонний параліч
Сни це нова дорога в новий світ
Навчився керувати снами, я привіт!
Відкрию очі, знову ніч, 3 на часах
Та вже давно минув страх!

Артур

Я не шкодую зовсім, та зовсім не злюююсь .
Багато я не маю, та і не стремлююсь.
Мені б в небі хмаринку та кусочок сонця.
Хай пісня моя лине, з кожного віконця.

Приспів:
Хай пісня моя лине з гори до долини,
Хай кожне чмо загине, кожне чмо загине.(2 рази)

Цей світ гімно і люди , люди в ньому тварі
Я на вокзалі граю, граю на гітарі.
Надіюсь скоро прийде, прийде судний день.
Ви не почуєте!… більше моіх пісееень.

Приспів 2 рази

Моліться далі не за душу а за гроші,
Ваші тіла положать у гроби хороші.
Влада в очах людини іі робить Богом
Та з гори тільки вниз дорога,
А це не до Бога.

Приспів 4 рази
Артур

Танцює дощ осіннє танго
– танок емоцій, пристрастей.
Бризки краплин – шалений вибух
жаги, кохання та смертей.
Танок відродження і смерті,
який бентежить почуття.
Від ненависті до кохання,
до ейфорії відчуття.
Бурлить, могутньою рікою,
несеться та хвилює кров.
Кохання й пристрасть наступають,
долають перешкоди знов.
Осіннє танго – нескінченна
дуель байдужості й жаги.
Це танець ревнощів, кохання,
емоцій, грації, краси.
Танцює дощ осіннє танго.
Багряний аплодує лист.
За кроком крок, повсюди бризки.
У осені до танго хист.
Танцює дощ осіннє танго…

Світлана Сомош

Побувала, звідки, завше, вороття немає,
Де панує вічна тиша, широчінь без краю.
Порожнеча, вакуум, нескінчений простір,
Де думки твої та мрії ніби на помості.
Де тебе сканує всесвіт на вчинки та дії,
Де немає майбутнього, немає надії.
Там володарює вічність, там час не існує.
Забуття тече рікою, до моря прямує
Моря мертвого, там хвилі не грають із вітром
Воно тихе та спокійне, поблискує сріблом.
Затягує невідомість спокоєм казковим.
Не хочеться повертатись туди, де б`ють словом.
Де тривога і неспокій душу розривають,
Де в агонії думки б`ються та палають.
Та назовні , у життя невідома сила
Виштовхнула з забуття, енергію влила.
Тож я мушу жити далі і життю радіти,
Бо і тут буває добре, правди ніде діти.

Світлана Сомош

Жовта осінь на дворі
На голові сиво
В цьому світі я щоб ти
Прожила красиво
Артур

Дорогi спiввiтчизники вiтаю вас, зi святом!
Давате порахуэмо досягнень як багато
у нас з вами як нацii… І не подумайте, що це нотацiї.
За 30 рокiв життя по новому
з'явилася свобода слова.
Тепер на пред'яви народу простого,
елiта вiдкрито кладе товстого.
Всю дорогу вiд карбованця до гривнi
життя протiкаэ своїм чередом.
Клiтини зараженi, cимптоми давнi,
як були лайном так i зостались лайном. Країна , маэ великий прогрес в торгiвлi – iмпорт, експорт.
Полiтикiв iнструмент це фейс, який не маэ сенсу.
Важелi впливу це тiла, якi не мають форми.
Проституцiя i на держ рiвнi набераэ оберти, "феймос укр ескорти". Хтось менi скаже на це, що я не патрiот.
Просто, коли менi сцять в очi, закритi вуха й рот.
Не треба бути генiэм i знати всi закони,
щоб зрозумiть за тридцять лiт, писали їх гондони.
Звертаючись до мужновладцiв, маю пропозицiю. Відкласти всi амбiцiї,
переглянути констицiю,
перейменувати 28.06 у День Проституцii.
Артур

Я по житті пліч опліч йду з бідою
Біда Найкраща подруга моя
Готові ми завжди з нею до бою
Ми як команда, майже як сім'я
Біда і я
Артур

Казочка про суржик для діток

Прийшов якось син з дитсадка і каже татові:
-Чувачок, тіпа , карочє давай жрать
Тато сказав, що так не гарно. Дитя лиш пожало плечима та мовило:
-Чівооо…на?,
Тато повів його на вулицю…
Спочатку підійшли до дідів п'яних на лавочці, вони були грязні, смердючі і бухі:
-На тобі кароче 7, на!
-На 8 карочє!
-Шо вашє козирь карочє, тьфу…:Плюнув і впав з лавки в собачі какашки.

Далі, підійшли до смітника , там два бомжа:
-Я вчора найшов таку куртку тіпа, без рукавів тіпа, вашє агонь, прийдем в подвал там в мене лежить вона, тіпа, поряд з котячими сцикунами.

Згодом, побачили дорослого мужика, який бігав весь в слюнях за голубом і кричав:
-Чувачьок, чувачьок, як твойо нічєво, чувачьок…

-Тату, це що..? Таке просто-слова роблять з людьми?
-Це не просто слова, синку, то є слова-паразити, вони мають здатність до розмноження, селяться в голові та висмоктують мозок.
-О, май гаребл, таточко, а як з цим боротися?
– Читати книги , сину, читати гарні книжки. Ходімо до книгарні, вибиремо щось хороше?
-Негайно , таточку, негайно мчимо туди!!!
Артур

-Помічаєте, як теорія Дарвіна працює в зворотньому напрямку?
-Ні?
-Беріть банан, наступний!
Артур

Загублений в пітьмі буденних днів,
Окутий болем , збитий з ніг…
Я встану і піду на поклик серця,
Та серце, рідна, кличе лиш тебе.

Десь там, де ми колись були щасливі,
Долали разом всі шторми…
В повітрі вирувало лиш кохання,
А нині – сам у цій безмовній тишині.

У пошуках очей твоїх кохана,
Зустріну тисячі холодних та чужих.
Та ось чужих мені не треба…
Бо в цій пітьмі засяють лиш твої…

Не вже ця мить таки настала,
Коли у глиб зіниць твоїх дивлюсь.
Я запитаю пошепки : "Чекала?",-
А ти торкнешся мовчки моїх вуст…
Едуард Верещак