Ми українці. Ми проживаємо біль і все одно пишемо про любов.
Альона Рязанцева

Так красиво сміється ЙОМУ жінка у нашім купе,
Заворожена щиро своїм чоловіком, (а , може, коханцем).
Пахне щастям вона – не буває кохання скупе –
Її погляд вологий у зАпалі марить обрАнцем!

В цьому світі, де зло височИть над добром
І багато довкОла людей мовчазних, невеселих,
Є блаженства горнЯ – жінка ця є його джерелом –
І цнотливо розплескує щедро наповнений келих.<br>Валерій

Холодний лютий зледенів уже,
Він непривітний і мерзлякуватий,
Мішком похмурим огорнув весь град…
Вокзальна зала сон не береже:
Порожня, стужна, вигляд винуватий –
Заходять люди й рухають назад.

А генератори на вулицях скавчать, Плюються димом, гавкають на перехожих
І вперто опираються морозу й темноті.
Кав'ярні пропонують каву й чай,
Розкриті двері їх проходів гожих
Заклично зорять лампи золоті.

6.02.2026<br>Валерій

Звичайний день. Нітрохи не схвильований.
Ранковий дОсвіт – замастИло темноту…
Вологий сніг кидА в лице стурбоване.
Зліта донизу. Набирає висоту.

Ідеш повільно. Знаєш, що із мотлоху
ЛишЕ нецІнне створиш і худе…
На вогкий сніг лягають білі сполохи –
То сніг іде. Повільно. Тупо. Йде.

Навдивовижу злам стихій навіяно,
Він скуштував незлАгод і атак:
Несуть навстріч весну і мир омріяні –
Велика ласка. Невагомий знак.

Помре зима. Вже скоро. З нею станеться
Те ж, що стається з кожним на Землі.
Помре зима. І замість неї з'являться
Тепло, дощі, і трави, і джмелі.

Це марення. Верзіння. Ніц не зміниться.
Летиш до неба, йдеш під три чорти:
Твоє життя колись таки зупиниться…
Це все, чого ти зможеш досягти.
20.02.2026<br>Валерій

Таке от життя. Без прикрас. Без ілюзій.
Із ревом сирен. З гавканням МВГ.
Болем. Ранами. Страхом контузій.
Неначе все просто. Як АБВГ.
* * *
Летять "шахеди". Наче гуси, клином.
Гудуть натужно. Шию аж викручує.
Здається, що запахло кумарином.
На гул той нерви у спіраль накручує.

Ти відмічаєш – це надмірне збудження,
Що це безвихідь, скрута і тупик.
Та прокидається самозасудження –
Віддавна "ти до цього уже звик".

Знаходиш якір "іменуй емоцію",
В минулому – щось гарне і ясне –
Одягнеш епізод отой в промоцію…
Кінець кінцем те збудження мине.
* * *
Росте там при дорозі кущ калини,
Червоні кетяги на нім раюють,
Гойда їх вітер, мовби то – перлини,
Які добро і лад символізують!
Гаряче сонце змарилось в зеніті,
Спеклося небо блідо-голубе,
Дорога у гранітнім моноліті… –
Мене уже нічого не гребе.

20.02.2026 – 11.03.2026<br>Валерій

Людське минуле заслуговує поваги
І розуміння. В ньому збіг умов,
Обставин, кон'юнктури. І любов.
Бо цінні в ньому давність і відвага.

Сучасність можемо міняти. Давність – ні.
Та хто ж її залишить в стороні?
Багато хто пробачити не може
Своє минуле, вчуте, як вороже.

Прощення ж наше давньому байдуже –
Йому оцінки наші не ятрять,
Кому ж його минуле осоружне –
То травми від прожитого болять.

Цей біль – фундамент мудрості і сили,
Ми саме їх у нього попросили.
Бо не поможе навіть Архімед,
Коли живеш ти "спиною вперед ".
10.05.2026<br>Валерій

Щасливе життя може початися прямо зараз. Вам потрібно лише перестати бажати, щоб життя було не таким, яким воно є в сьогоденні.
Зі статті "10 цитат, які нагадають вам: будь-який кінець – це новий початок"
Сайт "Чай з лимоном "

"Ми проти рабства. Не лишЕ фізично.
Ми проти рабства – кабали ідей:
Ідей фашизму і комуністичної
Й людиноненависницьких речей."

"Ми проти рабства ідеологічного
Ми – за свободу мислення людей"
(Якщо ж ідеї наші – то фактично
Ми схильні мати схожий привілей).

"Раби ідей – це благодатне поле
Для зрощення корисних нам думок.
Раби самі не думають ніколи".
Ми добре осягнули цей урок.

Тут головне – навіяти народу:
"Бажати кращого – то щастю зась!
Як від бажань отримаєш свободу –
Відразу щастя… візьмеш відкілясь"!

Поза країною є недруги і друзі.
Про них окремі казка-притча-міф
Жмемо за тих, у кого ми в обслузі
І проти тих, хто з нами, як халіф.

Тож політологів розмножуєм, як кроликів,
Політтехнологів штампуєм теж,
В YouTube величезну кількість роликів
"Експертних" ширимо і ширимо без меж.

Коли ж раби засвоять наші меми
"Еліті" легко дасться результат.
Не так важливі ідеологеми –
Важливе "їх" збагачення стократ.
<br>Валерій

Мене тримаєш ти на цьому світі.
Аж ні… трима багато ще чого!
Та дні мої тобою оповиті:
Я обертаюсь на твоїй орбіті. –
Агов!

А ти їсиш яєшню з огірком
І мрієш про тепло чийогось тіла
Того, кого пробачиш лише ти,
Того, хто головним твоїм був болем
І радістю

І припини вже длубатись в собі
Це небезпечним іноді буває
Нудним, не гречним. Чуєш, далебі?
Твої бажання вітер розвіває
У вічній боротьбі

2025-2026<br>Валерій

Їдуть батьки до дітей Новий рік зустрічати.
РОблю те ж саме і я – в електричці сиджу.
Гурт балакучих жінок (голосні, як курчата,)
Поговорити взялися про спільну тяжу –

БАби знаходять про що говорити і слухать.
Дуже побОжно: про сім'ї, війну і церквИ…
А електричка крізь сніг все продовжує рухать,
Буйно розсіює сніг, як чиїсь хоругвИ.

Гарно зустріть рік Новий одна одній бажають:
-"Тихо, спокійно нехай він добро принесе."
Потяг іде. Наче звично. А люди не знають,
Чим у житті їх закІнчиться… нинішнє все.

Їдуть батьки до дітей Новий рік зустрічати.
Не як раніше, не діти ідуть до батьків.
Мабуть, традицію нову ми мусим почати
Звичаїв нових, обрядів як нових зразків.

04.01.2026<br>Валерій

А що, коли ти все собі намАрив?
А що, коли ми – світ шизофреній?
Коли ми – нереальні? Ми – примари,
Актори неіснуючих подій?

Не можна бути впевненим ні в чому,
Що ти – це ти, що я – це я, що є
На світі правда Божа. Що без втоми
Вона до кожного приходить по своє.

Січень 2026<br>Валерій

З часом росте не мозок.
З часом зростає досвід.
З часом стаєш холодним –
Гасне емоцій шал.

Пристрасті не керують.
Вчинки вже не безглузді.
І не літаєш у хмарах…
Серце стає німим.

03.01.2026<br>Валерій