Я вовком завиваю у ночі ,
від горя втрати щирого кохання…
Кохання – дар , його ти бережи!
А втратиш вовком завиватимеш вночі.

Кохайте щиро , не жартуйте…
Бо в мить розірве серце на шматки.
Це почуття не про насмішки , не про жарти.
Це почуття для створення сім'ї.

Сім'я , то скарб , він є безцінним.
Вона дарує радість і тепло.
Коханням створюються сім'ї ,
що зветься щастям на Землі.

А як кохаєте , тримайтесь міцно , що є сили!
Не біжіть по різні береги ріки!
Якщо побігли схаменіться,
бо в раз загубетесь в страшній пітьмі…
Едуард Верещак

І той перон , і день осінній,
я запам'ятаю на завжди…
Вона стояла на пероні,-
як силует безмежної краси.

Там вперше зазирнув у її очі,
ті карі очі, що сяяли як зорі у ночі.
Вона стояла на пероні,-
як силует безмежної краси.

І вітер розвивав її волосся,
мов золото осінньої листви.
Це час коли я закохався,
у час осінньої пори…

Там був і перший поцілунок,
і перший дотик до руки.
У серці почуття кохання,
а на душі тепло осінньої пори…
Едуард Верещак

Скинувши тіло, мов зношений одяг,
Душа полетіла у вись в небуття.
Де зорі палають вогнем у просторі,
Де вічність, можливо, дасть нове життя.

Душа відпочине, від стресу земного,
Від тягот, сум'яття, хвороб і турбот.
Та Всесвіт її скинув донизу знову,
Мовляв, не влаштовуй життю ти бойкот!

Живи і радій дню прожитому, ночі.
Борись за життя і хвороби минуть.
Взяла до уваги слова ці пророчі –
Адже й на землі люди якось живуть.

Напевне, я тут щось ще не завершила
Якщо мене виштовхнули з небуття.
Потрібно боротися й з`явиться сила,
Наснага, енергія та сенс буття.

Світилана Сомош

Повстану зі своєї могили
Підійму твої очі високо
З неба знову течуть зливи
Зустріч покривають током
Зливи що напевно мене вбили
Зливи що хотіли спинити мене
Та щоб ці зливи не робили
Я знов дістанусь тебе..

Плоди уяви гарні сливи
Спиняють грім
Спиняють зливи.
Шукають свій дім
Шукають не в тім
Шукають у злих та паршивих
Забувають про тебе й твій світ
Та я їх рахую за дивних
Бо бачу в тобі яблуні цвіт

Олексій Постріл

Говорять зі мной у ві сні навіть ті
кому байдужий
На всіх парах біжу до тебе
Обминаючи калюжі
Говорять зі мною у сні навіть ті
Кому не цікаво
А я все їм вірю, що все це насправді.
Але такого насправді не бувало

Говорять зі мною ві сні навіть ті хто давно вже забув
Ті хто давно вже забув, що я колись поруч був
Говорять зі мною ві сні навіть ті хто цього не бажали
Та я все біжу на всіх парах до тебе
Хоч мене і не чекали
Олексій Постріл

Сон – це химера
Несправжня свобода.
Пастка для дурних
І я люблю жити обманом, зазираючи у сни..
Спокушають ті сині очі
Й сни де разом ми були.

Олексій Постріл

Чому я дивлюсь у стелю?
Чому я дивлюся у стелю
А погляд мій такий пустий
Бо поза стелю видно небо
А в небі лине грім густий

Я памʼятаю чудний світ
Що був навколо моїх стін
Я памʼятаю вишні цвіт
Таких що не було і слів
Я памʼятаю в небі зорі
Сузірʼя ангел моїх мрій

А тепер на моїх вікнах решітки
І тепер нічого більше не зробити
А тепер на моїх вікнах решітки
І за решіткою лишилось спочити

Так чому ж я дивлюся у стелю
Бо поза стелю видно небо
Бо поза стелю видно цвіт
А небо вкрите ясною зорею
А зорі обігнули мій світ

Олексій Постріл

Не буває дивних мрій
Бувають дивні люди
Що відрікаються від них
Реалісти… тіпа круто

Кожна мрія по собі хороша
У кожної людини є мрія своя
І кожна мрія має право на життя
Та на має людина
В якої мрія пішла

Тож не буває дивних мрій
У кожної мрії найдеться фанат
Тож рухайся далі і дій
Твоя мрія – твій скарб

Олексій Постріл

Вона була чимось над серйозним
В моєму житті з шуток і пліток
Вона зробила моє життя дорослим
Поховай мене за плінтусом

Я вперше бачу такую дівчину
Від якої моя тяма стихне
Я відчуваю твоє дихання
Залиш мене у своїх ніжностях

Я вперше бачу такую дівчину
Від якої моя тяма стихне
Я відчуваю твоє дихання
Залиш мене у своїх ніжностях

І до тріщин я тримаю руку
Не відпускаючи ні на секунду
Хочу провести разом ніч на кухні
Наше відчути щасливе майбутнє

Не дивлюсь у твої зелені очі
Я шаленію від моїх мрій
Тримати поряд тебе у ночі
І бути разом в час безнадій

Я вперше бачу такую дівчину
Від якої моя тяма стихне
Я відчуваю твоє дихання
Залиш мене у своїх ніжностях

Я вперше бачу такую дівчину
Від якої моя тяма стихне
Я відчуваю твоє дихання
Залиш мене у своїх ніжностях

Залиш мене у своїх ніжностях
Думках обіймах усьому що є
Давно я заплутався в дійсностях
Будь моєю будь ласка хоч де
Я відбудую мости у прірвистих
Відчуттях тих що я зберіг
Похавай же мене за плінтусом
Я кохаю тебе більше всіх

Я вперше бачу такую дівчину
Від якої моя тяма стихне
Я відчуваю твоє дихання
Залиш мене у своїх ніжностях

Я вперше бачу такую дівчину
Від якої моя тяма стихне
Я відчуваю твоє дихання
Залиш мене у своїх ніжностях

Олексій Постріл

Навіть навіть якшо я дотлію
Ти зостанеш моєю останньою мрією
Навіть навіть світ накриється кригою
Я спалю все на***
Ми з тобою будем єдиною

Єдиною єдиною
Неконтрольованою силою
Ми спалим довкілля
Ми станемо родиною

Дотлію дотлію піду за твоїм тілом
Не залишишся мене
Я на завжди з твоє діло
Хоч нас розлучить дистанція світу
Я буду завжди поряд
Ти будеш моєю мрією

Олексій Постріл