Одноманітність муче, давить,
Всі дні, неначе, близнюки,
Пошук нового кличе, манить
В інші дороги і стежки.

З чим попрощатись,
що придбати?
З неволі вирватися як?
Нове, цікаве де шукати?
Безвихідь стискує кулак.

Отож-бо, виходу немає,
Мов сім замків міцних висить,
Хтось, співчуваючи, втішає,
Хтось у байдужості мовчить.

Тріпоче птах крильми, злітає,
В небеснім просторі парить,
А день за днем іде, збігає,
Одноманітністю ятрить.

28.02.2025.
Ганна Зубко

Якщо ти
вже кілька разів попрощався
з невтримним життям
але ще ні разу
не привітався
зі всеприсутньою
але не в кадрі
смерттю,
то тебе розчаровує ця невагома пауза
між першим і другою

Кінець світу все не настає
і весь твій набутий за життя практицизм
підштовхує
все ж якОсь
облаштовуватися
і на цьому полустАнку
раз кращого для тебе немає
серед цього вільного падіння в пустоту

Нових друзів
в цьому
мерзенновсемолОдшаючому світі
нема як і де
завОдити,
а старих
–
шия не повертається оглянутися,
а “єсть єщьо отвєржэнныє по той ілі іной прічінє…”

Раптом
у твоїх сірих буднях
випадково випаде «вікно»
в твому
геть забитому денному графіку
і ти
все ж
згадаєш
хоч щось добре
з нашого минулого
–
отоді ми могли б
ще
посидіти на лавці
біля Чумацького шляху,
яким несуться всі ті
хто нас вже далеко перегнав

Не гнівайся на мене,
повір,
я зробив все що міг
і в мене
як і все інше
так і нічого не вийшло.

І тільки тепер розумієш,
що
життя “якось по дєбільному напісано”

Не закінчилися слова – він закінчився скоріше.
Колись на Землі, один писав по ночам вірші,
що приходили всі разом і стояли, юрмилися коло йогО пОстелі,
тОркали вологими губАми його внутрішню порожнечу,
він вставав і записував все
що встигав
з того
що вони перекрикуючи одне одного
викрикували в його пустій голові,
тому він до останнього відпирався
від схвалення йогО за тЕ
щО він написав,
бо це все
було не йогО,
а з чужих голосів,
отих нічних
і
нав’язливих.

Якраз між двома рядками він і помер.

Один.

І ніхто цього не помітив.
Знайшли, правда, його порожнє тіло,
але сАме йогО там вже не булО.

І для чОго все оце булО ?

Чому вони всі приходили
і не давали йому спати
поки він
невиспаний
не вмикав лямпу
і
не починав
щось із того уривками записувати.

Йому часто снився сон,
як він шубовсає у воду з тонучого корабля
і поряд у воді
борсаються
й одночасно тонуть
всі його троє дітей,
а він
не знає
кого ж з них хапати,
а кого теж хапАти,
!
але Як?
!
коли ти лише один,
а їх троє,
жах.

Отак і з тими голосАми,
всі разОм роїлися перед тобою,
і втрачАлися на очах,
назавжди,
будучи невимовно прекрасними
і значнИми,
без яких неможливо дихати далі повітря.

Без сліду вітер вщухАв,
смішно було читати те
що встиглося записати
–
поміж рідкі його пальці
просипАвся весь пісок
і на долоні не лишАлося нічого,
як завжди.

Як не перекFжеш сон,
не розповіш у чІм любов.

Отак і ходять оті голоси
від одного
до другого,
і щось од того залишається написаним,
але більшість звучить лише один раз
і зникає
як краса хмар у небі,
щоб більше не повторюватися,
може саме в цьому цінність краси
–
в її
манливій
скороминучій
невловимості,
вона має
як і людина
початок і кінець,
тому вони співмірні,
краса народжується на очах
і на очах вмирає,
щоб знову народитися і вмерти,
а ми дурні не розуміємо,
що так Бог нам дає знати про себе і про нас,
через безсмертну красу небесну
у ветхих земних тілесах
втілену на хвилину,
як і ми.

Не пропадають ті слова,
які ти
не встиг записати.

Ти їх всі
ще колись почуєш знову,
але ти вже
тоді
не будеш один.

анулюються
мрії мої
без остатку
бо ж
нІкому бУде
їх
мріять
без мЕне

збирав я
букет
дуже рідкісних квітів
і
все оглядаюсь
кому все
це треба ?

чи буду радіть я
як світ цей загине
без мОго застУпництва
перед богами
яких я знайшов такИ
пошуком довгим

вони мене кликали
і
вибирАли
яким б лабіринтом
мене випробОвувать

щоденно щонощно
я пер до них вгОру
і
все віддалявся
від прОстих людей
що жили буденно
і
однакОво так

любили святА
та плекАли дітей своїх

нікОму із них
бог
не дуже й був трЕба
й
без нього
багато так
треба зробИть булО
у
тім
мотовИлі
що
перед очима
у кождого
хто
заповзЯвся пожИть булО

суєт суєтА
позастИлані справами очі
у
рабськім полоні
тягнУть непосИльну шлеЮ
від “досвітніх вогнів”
аж до пружної темряви ночі
дріб’язково згорає
останнє життя
ні про щО ні за щО назавждИ

піраміда обов’язків
з кожним
днем
важча
і
вища

олов’яним солдатиком
прямо іду

криво їду
в машИнці
жжужУ як та бджілка
що в вулик
кривулЯсто
упЕрто прямує собі

і
мед
свОго зтЕртого серця
додому безсИло несЕ
по-
сміхАючись
в дзЕркало зАднього вИду

бОже прАведний
дАй мені
трОхи ще
сИли

йти і їхати
стежков
що нею
я їду і йду

та дорОга –
усЕ
що я маю

та дорОга
мені дорогА

бо
на ній
я зустрів
свОє щастя нещасне
найдорожче у
цьому житті

і
плачУ
лютій дОлі
за все
получЕнне
найвищу цінУ
болем серця могО

що тріпоче як прапор
і
з діркАми від куль
що летіли
відтіль
де
сиділи
чужі мені
люди
що
знічев’я стріляли
у
інших
людей

що
ж

чужинці кругОм
в наче ситій країні
ненаситні у всім

світло сонця
розгойдує вітер

я
їду
додому
де
може
засну

хай при-
сниться
мені
полохливий світанок
не такий
як завжди
а
неждАнний
негАданний
ранок
з пришестям
волхвів і сивілл

і
зорЯ
ззнаменУє
новЕ

і новИй я
новОю
дорОгою

стану йти
по новОму житті
чи
“життЮ ” ?
чи
” життЯм” ?

все одно

головне –
буду жити
чимсь новим
і
дражлИво важлИвим

такИм

як ніколи до тОго не жив

цінуватиму мить
і
на-
тхнЕння
не
дам відганяти собі
відмахнувшись
настИрної мухи
мук творчості
щО
тов дитинов малОв
спать не дають
і
всю ніч
забирають

всі ночі і дні
ні сонця ні неба не вИдко

все пишеш

рука не встигА

на ходУ за-
буваються
фрази
і
дійсно
їм тісно
в тво-
їй голові
з такими
дурними руками
що втрИмать
не гОдні те слово
що двічі не прИйде
до тебе
знізвідки
і
будеш жаліть
не впустивши у хату
гостЕй із гостИнцями

тОрби напхАті
довЕрху
на плЕчах
у них
із собОв

і
з тобОв
зу-
стрічаються
очі
їх
неземні

у них – мОрок
чорніший за ніч
і
болючіший
пекла пекучого
п’яти твої
тим таврОм
що його
уже нІкуди стАвить
на тОбі
однІм

жалюгІдно малІм
і
кривАвім

павутинка та
срібна
і
крапля росИ в ній
знаменУють що
бУде
іщЕ
один день
нам дарОвано

і
розвЕрзнеться тьма

буде спАлах

засвітиться сОнцями світ

так побАч же
усю його велич

і
вічності слід
нейздісненний

ще день
пролетІв
як та куля
а нЕ як
сніжинка

крайнЕба
все ближче
і
чуються
неба пісні

без-
турботні

раніше
не міг їх
згадати
за днЯ

а тепер

сам
підспівую
їх
попри сЕбе
і радий

накінець
усе с-
клалось

с-
тає
на хвилину
відкритою
с-
віту
краса

нЕ-

мАтері-

Альна

не розумом
бачиш
її

цЕ
–

по-
дар-
Унок
за
пройдений
шлях

тому
і
краса
у всіх
різ-
на

і
нЕ
пере-
дать її

навіть
коханій

і
всім
хто
то-
бі
найдо-
рожчий

чекає їх
с-
вій
шлях

і
справжня
краса
забЕре
найвищу тУ
цІну

от ти
дивишся
і не
бачиш

от ти
слухаєш
а не
чуєш

кохаєш
алЕ не
любиш

м-
іж
перши-
м
і
други-
м
–
не
прОпасть

ввесь
космос

в якім
ти
за-
губиш
остан-
нє
життя
що
ді-
сталося
даром

а
може
і ні

може
ти

все ж
знайдЕш…

Одіссей по-
вернЕться до-
дому

в-
пАде Троя

падЕ
АгамЕмнон
Кассандра
і
інші

а
Кассіопея
знов
стане
сузір’ям

від-
криється
істина
тИм

хто її
заслужИв

ця дорога печальна
своїм бездоріжжям

де
нав-
помацки
йдеш
нав-
мання

все шукаючи
зірку
що в-
пала

травОв по-
рослА

і
з собою
принЕсла нам
пам’ять
про небо

вона
не одна
в гуляйполі полЕгла

тому
так сумнА
цього
денного
неба
блакить

шукаю з ким поговорИть

горить мені
почути голос
про се
що все перед очима
зсередини

але – катмА

не пишеться тАк
як отО писАлось
і
не живеться
як отО жилОсь
отО й бреду
навпОтемки
водОв вище коліна
і
кожен крок
як
пошук прірви
дарований останнім днем
нема до чого
навіть говорити
співати
й того духу вже нема
і
нінакого подивитись
і
слОва для душі
де вчУть немА
бо ж
і
людЕй немА
є
лиш чоловІкИ
які
не знати нАщо тут
снують
існують хаотИчно
в всюдині
не крУтячи
історії колЕса
і
павутИнить
в павутИнні
безславно зґаслий
прометей
-_-_-

куля –
невидима крапка
літопису
буднів і свят
тятИва
націлена
в ніч
продовження космосу болю
ман мЕне тЕкел…
останьнійший надпис
на крайній стіні
в тіні
там
де стукає м’яко
однАково
пУльс
у скроні
цілОго життя
.
не углЕдить пастух
пасучИ
так висОко на скелях
без стЕжок
в пітьмі
у горішній безОдні
де тій тЕмряві крАй ?
.
остАньнійша спроба
немислиме
мислити
.
нІким
.
… раптом…
.
куля кривА
.
от же ж
.
курва
.
летіла тАк
.
низько
.
і ось
.
залишкОве життя
лиш
сміх-сміхом
тривА
.
пак онА
днись
булА
май так близько
.
на жаль
ще далеко
тО
–
поки
увиджу сім’ю
.
перестУплю
поріг свОй’ї хАти
.
тАм вже
сліз
гарячіших від куль
я не стримаю
–
в кОси утОплю твої
…
за пам ороч ли ві ї
ко си
т вої
…
у них
я
забУдну
на всЕ
оцЕ
не моЄ
що
дорОгов ку мні причепИлося
.
рАз
.
знімУ я з чолА
сего світу печать
–
чорні
його
окуляри
–
і
без нИх
все побАчу я
.
в’Явно
–
без полУди непрАвд
…
крива
та
куля
ще летИть
.
все ще
летИть
.
кривава
.
я її чекАю
.
+++

через коротку
лінію дощу
ніяк
не може роз-
початись вечір
.
навіщо
знов
до тебе йду
і
“судьбам міра”
суперечу

я
дИвлюся у
твОї очі
і
бачу тЕ
чого
нема
і
знов
не спати
цілі ночі
болить
геть
з ла мана душа

бо
нІдочого
притулИцця
хоч
і
світ
широкий
ніби
–
“та хтО йо го мАє”
–
тОж
хібА
приснИцця

і з тИм
ти
будеш
лиш
сновИда
повИкреслений
із
живих
й
веретенО
із
прЯжею життя
–
це бУде
не
про тЕбе
–
бо
охопИти
сни
–
несИла
бач
силЕнній сИлі
нАвіть
–
бо ж
море
що
не мАє
берегів
є
незбагнЕнно віль ним
широчЕнноОким
і
лИш твоЇм
–
не мОрем
–
океАном
в тОй чАс
як
десь
в
реальному житті
метають жереб
щодо твОй’ї
рИзи
і
перемОжець
забирАє всЕ
–
матЕріальне
і
тілЕсне
–
а
всЕ
що зА
по-
рогом снУ
–
лишається твоїм
–
бо
жЕреб
бач
не
знає брОду
чЕрез
е фемер ну тінь
яка
не мАє
вЕрху – нИзу
і
німА
–
так
звЕрхньо
і
зухвАло
і
собІ

не плач, метелику,
останній
твій політ
пристАв
і
сонце гріти
перестАло ти

ну
перейдЕмо гОри
ми
засніжені
удвох
і
дві
морозні ночі
притулИвшись
переждЕмо
.
а дАлі що ?
.
щО б ти зимОв хотів ?
.
щоб всЕ була веснА ?
.
аби кругОм
буяло літо ?
.
але
не
буде так
.
бо все твоЄ
вже перейшлО
–
зів’яли крила
посивІли квіти
і
сонце
ледве – ледве
кОтить небо
–
повипадАли зуби
з шЕстерні йогО
і камізЕлька
стАла щось не грІти
.
о, мій метелику,
сумнИй
зрадій
ніхто не був
й на чверть такий
як тИ
ти – сАмий
мЕтеликувАтий
був
зі всіх
кого б
хтось вИгадати міг
і не-
забУтній
кожен твій політ
для кождого
хто
рАз тебе був бАчив
–
томУ
якщо б
і дАлі
ти літав
ще довгії літА
то
чудо дИвнеє твоЄ
таке тендітне
й не-
вловИме
зійшлО би нанівець
і призволЯще
зібгАлося б в повтОр
і невпіймАнне
б
піймане булО
за крИла
що притрУшені
пилкОм
казкОвим
неземнИм
і
все
оцЕ
дістАлось б
вівісЕкторам
і псам їх
гАмірним
–
розгАдана красА
–
знівЕчена
одним їх дотиком
і дИханням отИм
нечИстим
посейбічним
–
тому ти мАв пітИ
й
з собОв забрати
сю таємну вроду
–
крихку
усміхнену
несамовито гарну
–
промінчик сонця
золотий
невпинний
літунЕць
–
тепло і радість за-
лишаються
від тЕбе
й
на душі
від дотику краси
панує
особливий спокій
незнищЕнності
тИх сИл
–
які
над прАхом
–
будЕнних
монотонних
кАїнових днів
–
тримАють небо
і
дають надію
яку
ніхто
на світі
більше
не
дає
–
краса
рятує
світ-
ло даючИ
у тьмУщу тьму
–
разЮче
чисте
джере-
ло життя
–
здавАлось би
якИйсь собі метелик
–
а й той
несе красу
на крилах
і
політ
його
над головов
мойов
мене
бентежить
невмолИмов
тов
красОв
яка
коріннями
ся-
гає
про-
сто
неба