І розповзлась злоякісна пухлина По цій планеті зветься що Земля. І скрізь палають в полум’ї огневім Міста і села, ріки та поля. Й смердота все навкруг заполонила Здіймаючись, немов кажан, в повітря. Куди не глянь то свіжі скрізь могили: Бажання, волі, спокою і світла. Але не вдасться їй тут панувати І просувати свої щупальця нікчемні. Вже сонце сходить й ранок наступає І згине геть уся жагуча темінь. Й планета ласкою Господньою омиється, І засіяє в всесвіті красуючись, І благодаттю все навкруг налиється, Господь зрадіє людям мир даруючи.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Казали в дитинстві куди ти спішиш, Ще встигнеш на гратись , на все буде час. І ось за плечима десятки років, Які вже не вийде по новій зіграть. А як би хотілось хоча б один день, Прожити повторно, вернутись на мить. Де друзів багато, гульня до зорі І в кожного мрії ким бути в житті Як хочеться знову зібратись гуртом Піти в магазин,ну а потім у клуб. Де всі були рівні без звань і посад, В той час де не просто було слово друг. Тоді поспішали в доросле життя Вважали що там найцікавіші дні А зараз згадавши юнацькі часи, Приходить прозріння безцінні вони. Пройшло півжиття,ніби день промайнув, І друзів дитинства нема багатьох. А ті хто живі усіх час розкидав, Тепер лиш колись телефонний дзвінок. Все бігли вперед, до наступного дня, В надії що там буде здійснення мрій. Пробіг марафон в половину життя, Все чаще питання ,а фініш коли?
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Крутиться пісня, мов юла жива, Весна прилетіла — сміється трава. Прокинувсь ведмідь, розігнався в танку, І світ засвітився в ясному вінку.
Чому це у серці вогонь зайнявсь? Чому цей мій гнів у душі піднявсь? Та пісня лунає — і зло відступа, Як ангел з крилами добро обійма.
Приспів: Хай цей світ розквітне, хай сонце встає, Хай дружба, мов полум’я, завжди горіє. Нехай тепле серце усіх зігріва, Нехай зло розвіється, як полова.
Пташки заспівають, мов зорі горять, А місто у квітах почне вигравать. Образи зникають, як тінь у пітьмі, І дощиком щастя нас кроплять святі.
Темрява у землю впаде без сліду, А райдуга ніжна усміхнеться всюди. І ми промовляєм, мов клятву одну: «Мир і дружба — навіки, в добру і весну!»
Не можна бути злим, мстивим й глухим, Бо миша з нори вислизає тихим. Не можна надмірно наївним ставати, Як рибка грайлива з води виривати.
Не можна літечко ясне загубить, Бо швидко, мов окунь, поплине на мить. А хвиля русалку враз змиє в пітьмі, Та пісня нас знову зігріє в пітьмі.
Приспів: Хай цей світ розквітне, хай сонце встає, Хай дружба, мов полум’я, завжди горіє. Нехай тепле серце усіх зігріва, Нехай зло розвіється, як полова.
Пташки заспівають, мов зорі горять, А місто у квітах почне вигравать. Образи зникають, як тінь у пітьмі, І дощиком щастя нас кроплять святі.
Темрява у землю впаде без сліду, А веселка ніжна усміхнеться всюди. І ми промовляєм, мов клятву одну: «Мир і дружба — навіки, в добру і весну!»
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Коли живеш ти за чужим сценарієм життя, І серце ще кричить, хоч звикло вже мовчати Коли усмішкою навчилась прикривать уста, Та душа твоя змиритись не хотіла.
Ще вірила у щось і мрія ще була жива Та водночас за чужим сценарієм жила Запитуєш себе : зробила все, що ти могла, та чи щаслива? І покотиться гірка сльоза. Бо цей сценарій не мого життя…
13.08.2025, Івушка Моргентал
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Тікають люди із села Бо жити в ньому не престижно . А хоч задумувались ви Що це все робиться навмисно? Чому в селі нема робіт ? Чому бюджети як подачка? Чому якщо ти із села, На тебе дивляться інакше? У місто манять молодих, Бо там хтось має працювати. І кажуть місто то є рай, А решту можна не казати. Що маєш ти за все платить, За дах,за їжу, за водицю. Так і виходить, ти працюєш, Щоб себе в місті прокормити. А у селі усе не так! Грошей нема земля прокормить. Хоч треба важко працювать, Але ти сам собі господар. У тебе є свій дім, садок, Город, криниця біля хати. А в місті вулик п’ять на три, І хто ж виходить тут багатший? Навмисно знищують село, Щоб в місто більшість виїжджали. Дають їм хліб,розваг сповна, І щоб питань не задавали. По телевізору зомбують, Кругом хвороби, треба ліки. І ось в аптеку вже біжиш, Себе вже добре накрутивши. В сільськім биту усе не так, Немає часу тут хворіти. З зорі й до самого темна, Ти тут на праце терапії. В усі часи коли не глянь, Село для міста ніби мати. Накормить ,ще й з собою дасть. Тож може треба й совість мати. Просту повагу проявить, Почати села підіймати. Бо пам’ятайте без села, Почнуть міста занепадати.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
