У полі, у лісі, у гаю – я всюди її відшукаю.
Серед пожовтілих сторінок книжок,
Натхнення – маленьке зернятко плекаю.
А скільки до музи звивистих стежок?

Тернистий свій шлях прокладаю до неї
І вірю, Всевишній покаже дорогу.
Краплинку душі я вкладаю своєї,
За все я молитвою дякую Богу.

Я народився, щоб любити Україну.
В моєму серці віра і любов
До рідної землі і кетягів калини,
До мальв квітучих, шелесту дібров.

І щонеділі в храмі помолюся,
Попрошу в Бога миру нам усім,
В молитві з вірою схилюся,
За покликом душі передусім.

В моїх думках ти мовою живеш –
Єдина, серцю мила Батьківщино.
Родючі землі, що не мають меж,
І пісня, мов веснянка, солов`їна

Ми бачимо відбитки в дзеркалах,
Вітринах, вікнах, у воді скляній…
Ми залишаєм втомлений свій страх
У амальгами тріщині німій.

Просякнуті подвійністю світів,
Де кожен крок повторює наш рух.
Крізь товщу скла і глянцевий прибій
Ледь проступає наш далекий дух.

За склом вітрин, де світло є густе,
Нашіптують ілюзії думки.
І копія, що в кризі скла живе,
Нам для спасіння не подасть руки.

Вода калюж ковтає силует,
А вікна п'ють обличчя уночі.
Ми — спалахи, що втягнуті в дует.
Ми у відбитках губимо ключі.

06 серпня 2026 р.

Ах, вам жара! Так буде прохолода!
Із тридцять на п'ятнадцять відразу.
Така мінлива видавалась погода,
Немов на когось вилила образу.

Ховались в тінь від сонечка завзято,
Спасалися в водоймах цілоденно.
А я в душі несла з собою свято,
Хоч виглядала просто і буденно.

Це твій дзвінок навчив життю радіти,
Всміхатись будням хмурим і не дуже.
Такі у краплях дощових всі квіти,
Дощить, але мені тепер байдуже.

Поклич в свої щасливі володіння,
Де ніжність лише з закутків оселі,
Де тільки чути щастя плюскотіння,
Твоя хода, чи хвилі лиш веселі.

Корабликом фіранку пустить вітер,
Летітиме грайливо на припоні.
Я не зберу до жмені усіх літер,
Знайдуть прихисток на твоїй долоні.

В жовтих кристалах солодкого меду —
Є крихта суму й гіркого покою.
Наче бурштинове сонце із неба
В чашку повільно стікає сльозою.

Тихо на землю спускається вечір,
Капає медом на дошки підлоги.
Ніч темну шаль накидає на плечі,
Й дихати вільно не маємо змоги.

Небом Ведмедиця тихо крокує,
Землю далеку в пітьмі розглядає,
Вечір гречаний нам рани лікує —
Ніч на тіла сіль зірок просипає.

А із ковша простяглася дорога
Спокою й холоду в спалені душі.
Ніч — анаконда безсонна і довга,
Грані стирає між «можу» і «мушу».

Погляд змії — немов лезо із сталі,
Бачить нас наскрізь у темряві ночі.
Знає Ведмедиця, що буде далі,
Тихо молитви за світ цей шепоче.

Землю фарбує іржава заграва,
Зірка падуча ніч ріже, мов масло.
А крапля меду тягуча й жовтава
Світить бурштином, щоб сяйво не згасло.

06 серпня 2026 р.

Не розмовляй, і не пиши,
І в сни не йди мені ночами.
Лиш дивну схожість залиши
Від шелесту дерев з дощами.

Не дорікай, згаяний час
Пролився квітами духмяно.
І в темінь згадками про нас
Мелодія лягла слухняно.

Не осуди, любов була,
Просилось серденько на чати.
Веселка воду там пила,
Хотілось мріяти й кохати.

Далекий грім і довге відголосся,
Грози, хоч ждали, так й не відбулося.
Та хмари наступають знову й знову,
О, розіграють ще виставу нову!

В історії оцій лише розв'язка,
Я вже забула, що існує ласка

І теплота солодка губ жагучих –
Я не з когорти істинно везучих.
У них своє мірило щастя звісно –
Та я чекаю, хоч, можливо, й пізно.

Далекий грім і довге відголосся,
Грози, хоч ждали, так й не відбулося.
Та хмари наступають знову й знову,
О, розіграють ще виставу нову!

В історії оцій лише розв'язка,
Я вже забула, що існує ласка

І теплота солодка губ жагучих –
Я не з когорти істинно везучих.
У них своє мірило щастя звісно –
Та я чекаю, хоч, можливо, й пізно.

Далекий грім і довге відголосся,
Грози, хоч ждали, так й не відбулося.
Та хмари наступають знову й знову,
О, розіграють ще виставу нову!

В історії оцій лише розв'язка,
Я вже забула, що існує ласка

І теплота солодка губ жагучих –
Я не з когорти істинно везучих.
У них своє мірило щастя звісно –
Та я чекаю, хоч, можливо, й пізно.

Далекий грім і довге відголосся,
Грози, хоч ждали, так й не відбулося.
Та хмари наступають знову й знову,
О, розіграють ще виставу нову!

В історії оцій лише розв'язка,
Я вже забула, що існує ласка

І теплота солодка губ жагучих –
Я не з когорти істинно везучих.
У них своє мірило щастя звісно –
Та я чекаю, хоч, можливо, й пізно.