ДОДАТИ ВІРШ
АБО
  Патріотичні    Фенікс

Фенікс

Тривога, тривога і знову тривога
Війна у наш дім прийшла
Вже довго не відступає вона
Калічить, вбиває, та тривогами про себе нагадує.

Ми не забуваємо, що ти є
Ми не хотіли тебе знати!
Тебе привели під під'їзд чи під хату,
Та не хочуть назад забирати.

Всім байдуже, що ми вмираємо,
Наші діти сиротами стають,
Мільйони поламаних душ,
Та тих, кого вже не повернуть.

Бог все бачить,
Бог все згадає,
Бог потім запитає:
"Ти міг припинити, чому не зробив?"

​Ми все переживемо,
Бо силу ми маємо.
Як Фенікс із попелу, встане наш дім!
Ми вистоїм, піднімемося, заколосимося,
І житиме правда та спокій у нім.

  Про життя    Не зупиняй душі політ

Не зупиняй душі політ

Не зупиняй душі політ.
Мрій і в реальність мрії втілюй,
Бо так влаштований наш світ,
Що рухають прогрес лиш дії.

Дивак та мрійник – це творці,
Рушійна сила трансформацій.
Для майбуття вони взірці,
Це банк ідей та мотивацій.

Щоб вижити, колись давно,
Взяла людина в руки палку.
Зробила спис, вслід – колесо,
Затим, помудрував, – каталку.

У сьогоденні, до зірок
Ми направляємо ракети.
Колись, прогресом був візок.
Тепер вивчаємо планети.

Не зупиняй душі політ.
Нехай літає, мріє, творить.
Нехай наук гризе граніт,
Шукає істину і спорить. 02 лютого 2026 р.

  Про життя    Не зупиняй душі політ

Не зупиняй душі політ

Не зупиняй душі політ.
Мрій і в реальність мрії втілюй,
Бо так влаштований наш світ,
Що рухають прогрес лиш дії.

Дивак та мрійник – це творці,
Рушійна сила трансформацій.
Для майбуття вони взірці,
Це банк ідей та мотивацій.

Щоб вижити, колись давно,
Взяла людина в руки палку.
Зробила спис, вслід – колесо,
Затим, помудрував, – каталку.

У сьогоденні, до зірок
Ми направляємо ракети.
Колись, прогресом був візок.
Тепер вивчаємо планети.

Не зупиняй душі політ.
Нехай літає, мріє, творить.
Нехай наук гризе граніт,
Шукає істину і спорить. 02 лютого 2026 р.

  Про життя    Мости, що з‘єднують душі

Мости, що з‘єднують душі

Комусь сняться вночі круті віражі,
Комусь далекі далі.
Дехто бачить у снах міражі,
А дехто рахує медалі…

Комусь сняться ниви,поля,чи хрести,
Комусь сняться глибини і суші.
Мені чомусь сняться вночі мости,
Мости,що з'єднують душі.

Бо їх розділяли круті береги,
Вони не могли зустрітись,
Та тільки мости,що звели їх ми,
Дали нашим душам зігрітись.

Мости прокладає повага й любов,
Що завжди є в нашому серці
І тільки хто гордість свою поборов-
Нап'ється води з озерця.

Не спиться мені,чомусь сон не бере,
Немає ні моря,ні суші…
А очі закрию,в очах мости –
Мости,що з'єднують душі.

Марія Грушак 01.06.2021р.
Марія Грушак

[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]