Все сніг засипає, малює мороз,
У вікна зима загляда́є,
Малює дівчатко на шибці тако́ж,
Від пальчиків слід залишає.

Та хука в долоньки,
похукує в скло,
Порою в кише́ньки ховає,
Іде від лежанки по хаті тепло́,
У вікна зима загляда́є.

23.01.2026.
Ганна Зубко

Стихли вулиці, місто дрімає,
Сон про мене, здається, забув,
Та не ніч — у вікно заглядає,
Проганяю як можу свій сум.

Знов рядки,
їх рука швидко пише,
А не встигне — назад не верне,
Поміж стін чотирьох я і тиша,
І ще кіт край подушки сопе.

Ганна Зубко
24.09.2024.

Не дійшли мої мрії до мене,
Поховались, втекли почуття,
Мов барвінком,
самотність скрізь стеле,
Поглядає байдужість здаля.

День і сонцем, і вітром вітає,
Шелестить ще зелена верба,
Осінь в очі мої заглядає,
Загадкова і трохи сумна.

Огортає в свою прохолоду,
Бадьорить — і самотність пішла,
Вечір хвилю приспав біля броду,
Обізвалась у тиші сова.

Ураз спокій плеча
доторкнувся —
Головніша із мрій підійшла,
Понад стежкою вечір стелився,
Умивалась росою трава.

08.09.2024.

Липневий день
у хмарах, мов в вінку,
Сміється сонцем,
вітром заглядає
В зелений берег,
звивисту ріку,
Що поміж верб,
в долині протікає.

Перегорнув
все листя у кущів,
У тіні верб
на хвильку притаївся,
Піднявсь угору,
хмар вінок розплів,
У синє небо,
в хвилях задивився.

06.07.2024.