Із дощем цілувалася осінь,
Обіймалася з вітром при всіх,
Поміж листя, трави ноги босі,
Ніжна посмішка серед утіх.

Із туманом у луках ходила,
З днем кружляла
під сонцем в танку́,
Прохолодою вечір любила,
І любили всі осінь таку.

Неповторну красу рудокосу,
З ароматами стиглих садів,
Небо, зграю багатоголосу,
У якому вожак її вів.

13.11.2025.
Ганна Зубко