Минають дні, минає осінь,
Ще пів листо́пада — й зима,
Невпинний вітер при дорозі
Згрібає листя й розкида.
То хрусне гілка, ясен скри́пне,
Злітає листя, то біжить,
То вітер стихне, а то свисне,
Як та сопілка зазвучить.
19.11.2025.
Ганна Зубко
Минають дні, минає осінь,
Ще пів листо́пада — й зима,
Невпинний вітер при дорозі
Згрібає листя й розкида.
То хрусне гілка, ясен скри́пне,
Злітає листя, то біжить,
То вітер стихне, а то свисне,
Немов сопілкою звучить.
19.11.2025.
Ганна Зубко
Минають дні, минає осінь,
Ще пів листо́пада — й зима,
Невпинний вітер при дорозі
Згрібає листя й розкида.
То хрусне гілка, ясен скри́пне,
Злітає листя, то біжить,
То вітер стихне, а то свисне,
Немов сопілкою звучить.
19.11.2025.
Ганна Зубко
Дивуюсь літу, дочекалась,
Різноманіттям тішить день,
Укотре липа уквітчалась,
Росте, дорослішає клен.
А я, доросла, вже старію,
Міняюсь в часі в гірший бік,
Дивитись в дзеркало не смію,
Бо знаю — інша, як торік.
В тривозі час у днях минає,
Давно від мене спокій втік,
Йде, спотикаючись, не знає,
Що жде на нього, на мій вік.
21.05.2025.
Ганна Зубко
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
