21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Українська – рідна!

Мова змучена, та не зраджена.

Як трава в полі скошена,
у стоги складена,
у снопи зв’язана,
колосок до колосся,
у вінок слово вплелося…
Міцно скріплене однодумкою,
підпоясане спільнослів’ям,
розквітається.

Мова стомлена, та не скорена!

Тихим шепотом,
відлунням лепету,
звуком шелесту
пісні ширяться,
розлітаються.
Стоголосими стогонами братів,
у таїну думок сестер
вплітаються.

Мова зморена, та відроджена!

2025, @Ірина Вірна

Українська мова, мов намисто калинове
Кожне її слово барвінкове.
Глибина її немає меж,
Люби, плекай. Її відстеж.

Різнобарвна, милозвучна
Поетична, завжди влучна
Солов’їна та незламна
Мов кришталь вона прекрасна.

Українська мова мелодійна,
Бува занадто емоційна.
Чародійна , офіційна
І така вже серцю рідна!

03.02.2026, Благовіщенська

Любімо, друзі, нашу мову
До болю рідну й дорогу
Бо роду вірна це основа
Любім її, її одну
А наша мова солов’їна
Летить у гори та поля,
У річки, у ставки й долини
Вона твоя, твоя й моя
Бо мов багато можна знати
Й на різних мовах говорить,
Але не варт у світі жити
Якщо своєї не любить
Бо рідна мова – це як мати,
Яка веде нас у життя
Її повинні ми плекати
І берегти немов дитя

Грудень 2009р

КАЖУ, СТВЕРДЖУЮ, МОВЛЮ

Так ось що хочу я сказати:
«Вкраїну-ненечку любіть,
Не смійте мову плюндрувати,
Немов святиню, бережіть.

А ще хотілося додати,
Щоб не віддали ворогам,
Не сміли зрадити, продати,
Бо Україна – рідний храм.

Та ще й хотілось сповістити,
Що місце ворогу не в нас.
Навчіться землю цю любити,
Її оспівувать щораз.

І дуже ще мені хотілось…
Мені хотілось вас проси́ть,
Щоб зло ніде́ не причаїлось
Й не сміло ненечку коси́ть.

До всьо́го мовить ще хотіла,
Що Україна у біді,
Вона мене не відболіла,
Й роки́ її ще молоді.

Так ось що стверджувати буду
І про́шу все це пам’ятать:
Не дам я лить на неньку бруду,
Їй буду кри́ла розправлять!»

23.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006603

ЦІНУЙМО МОВУ

Цінуймо мову, рідну бережім,
Не дозволяймо з неї ми знущатись,
І правнукам про неї розкажім,
Навчімось калиновою пишатись.

Цінуймо мову, незбагненний скарб,
Це скарб, який дарований Всевишнім,
В нім розмаїття всіх відтінків фарб,
Найкраща квітка у букеті пишнім.

Цінуймо мову, мову-оберіг,
Це дуже сильна і потужна зброя,
Із нею в незалежність шлях проліг,
У нас із нею віра й правда сво́я.

Цінуймо мову, зброю з-поміж зброй,
Вона, мов шабля, що свистить в повітрі,
Поліг за неї не один герой,
Вона колюча на своє́му вістрі.

Цінуймо мову, не ганьбім її,
Бо наша мова дійсно солов’їна,
І нею нам співають солов’ї,
Без неї не жила́ би Україна.

Цінуймо мову, нашу складову́ –
Без неї нашій нації не бути,
Цінуймо нашу мовоньку живу
І їй не даймо вічним сном заснути.

21.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006434

ЛИНЕ ІЗ СЕРЦЯ І МОВЛЯТЬ ВУСТА

Шануймо, плекаймо – за неї вмирають,
За неї ідуть з ворогами на прю,
За неї героїв ординці вбивають,
За неї рідненьку ми з вами в строю́.

Борімось за неї, не даймо убити,
Не даймо її ворогам придушить,
Бо мова вкраїнська завжди́ має жити,
Й не сміймо ворожим сміттям засмітить.

Її солов’їну у серці леліймо,
Неначе святиню її бережім,
Душевним теплом калино́ву зігріймо,
Як маму і тата, у серці носім.

Не даймо над нею потворам знущатись,
Це – нації код, це – любов і життя,
Не сміймо її ми ніза́що цуратись,
Це – роду коріння й душі вишиття.

Її калинову, як скарб, зберігаймо,
Скарбницю замкнім на надійні замки́,
У спадок нащадкам її передаймо,
Немов вишиванку свою́ й рушники.

Хай в світі звучить мелодійна усюди,
Хай піснею лине, хай птахом зліта,
Вкраїнська – найкраща і жить вона буде,
Бо лине із серця і мовлять вуста.

21.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006441

Із мене витікають слова
Як із розбитого глечика – без дна
Повільно так
Слово за словом
Як крапля за краплею…
І раптом потік нестримний
Словосполучень і речень
Глечик пустий
Немає слів
Без заперечень
11.11.2023 ©Ірина Вірна

НЕ ЦУРАЙСЯ

Не цурайся мови, друже –
Вона калинова.
Мелодійна і барвиста
Українська мова.

Не цурайся і не нехтуй
Нею розмовляти,
Бо Вкраїна й рідна мова
Мають розквітати.

Не кажи, що тобі зручно
І близька ворожа.
Тільки наша милозвучна!
Й на це ласка Божа.

Хай складаються щеле́пи
До рідної мови,
Адже ти не розтелепа,
Що веде розмови.

Не звеличуй ти ворожу
Своїм белькотінням,
А й скажи: «Усе я можу,
Вже прийшло прозріння».

Не топчи ти калинову,
Бо вона – єдина,
Нею має розмовляти
Уся Україна!

18.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1039982

Українська, дзвінка вимова.
Є найкращі у неї слова.
Найрідніша для серця мова,
Давньовічна і завжди нова.

Всі віки боротьба і знову
Ти стоїш за право на життя.
Спотикалась, брала обнову,
Проростала у своє буття.

Ти лунай, як завжди, як ніколи!
Твої діти співають пісні.
Найніжніші твої колискові,
Витри очі, хай будуть ясні.

Від батьків нам дісталась, спадок.
Скарб найбільший з прадавніх віків.
Ще прийде той найкращий світанок,
Розквіт твоїх найкращих років!

Співаки і поети завжди,
Твої плечі і твоя гора!
І звучатиме слово правди.
Українська назавжди жива!

Українська, дзвінка вимова.
Є найкращі у неї слова.
Найрідніша для серця мова,
Давньовічна і завжди нова.

Всі віки боротьба і знову
Ти стоїш за право на життя.
Спотикалась, брала обнову,
Проростала у своє буття.

Ти лунай, як завжди, як ніколи!
Твої діти співають пісні.
Найніжніші твої колискові,
Витри очі, хай будуть ясні.

Від батьків нам дісталась, спадок.
Скарб найбільший з прадавніх віків.
Ще прийде той найкращий світанок,
Розквіт твоїх найкращих років!

Співаки і поети завжди,
Твої плечі і твоя гора!
І звучатиме слово правди.
Українська назавжди жива!