Мовчання. Вшануємо пам’ять загиблих,
Полеглих у битвах за рідну країну.
Не бачити їм серцю близьких та рідних
Не чути веселих пісень України.

Мовчання. Скрізь тиша, а мозок волає:
Юнак з фото дивиться, зовсім дитина.
Навколо життя, а його вже немає.
Посивіла мати, утративши сина.

Мовчання. Десь поряд зозуля кукує
Течуть по щокам сльози горя розпуки,
Зозуля невпинно кує і рахує
Веде лік рокам не життя а РОЗЛУКИ.
Січень 2026 р.

Замість того, щоб дати пораду,
Як людині прожити життя.
Ти емоціям дай своїм раду.
Бо слова не знайдуть вороття.

Не осуджуй у гніві нікого.
Кожен хрест свій несе на плечах.
Промовчи і ні слова лихого,
Прояви краще ласку в очах.

Нам усмішка доречна й привітна,
Розм’якшить на секунду тягар.
Доброта твоя вічна безслівна,
Це великий Божествений дар.

Мабуть ввічливість нам допоможе
Віднайтися в людській простоті.
А манери нестримно хороші
Всім полегшать життя на землі.

Мовчали удвох,
а життя проходило вздовж.
Іх поглинуло мовчання,
не захотіли вони потонути в коханні.
Так і звикли жити в мовчанні вони,
на цвинтарі свого кохання.

Мовчали удвох,
а життя проходило вздовж.
Іх поглинуло мовчання,
не захотіли вони потонути в коханні.
Так і звикли жити в мовчанні,
на цвинтарі свого кохання.

• Твір:

  Притуманений день
  після ночі,
  Заховався десь вітер,
  чи спить,
  Мої ноги іти неохочі,
  А мені до природи кортить.

  У найближче ---
  це берег з рікою,
  Верболозу кущі, осоки,
  У мовчанні
  із ними постою,
  Зазирну в голубінь висоти.

  Те мовчання
  про спокій подбає,
  Погойдаються
  хвилі в очах,
  Не сумує воно,
  не зітхає,
  І не має потреби
  в словах.

  09.12.2023.

• Твір:

  Онук тихенько запитав:
  - Дідусю, коли найкраще промовчати?
  Старий похмуро проказав:
  - У мить, коли найбільше хочеться кричати
  - Просте мовчання, хлопче, деколи вражає
  Навіть того, хто не жаліючи себе волає