Мрію обняти кожне деревце́,
Поцілувати стежку під ногами,
Обласканою бути вітерцем,
Утішаною квітами, лугами.
Торкнутись хвиль ще мрію,
осоки,
Вдихнути зілля, полину гіркого,
Поміж пшениць,
між маками пройти
До того гаю, в щебеті, густого.
Почути скрип старезних ясені́в,
Із джерела водиці зачерпнути,
Де б рясно цвів
калини кущ, шумів,
Але не дай, бог,
пташку сполохнути!
03.12.2025.
Ганна Зубко
Захотілось березу обняти,
Упіймати росу на калині,
Йти не треба далеко, шукати,
Біля річки вони, у долині.
І вже тут, у тумані легко́му,
Де рукою до нього подати,
Поза сірими стінами дому
Із полегшенням можу зітхати.
Обіймаю березу, тулю́ся,
Щебетання ловлю́ гороби́ні,
Навкруг себе невпинно дивлю́ся
У помітні вже зміни осінні.
Вони всюди — у квітах, у листі,
У траві і колючій ожині,
Інші ро́си, уже не іскристі,
Все ж пасують червоній калині.
22.10.2025.
Ганна Зубко
Захотілось березу обняти,
Упіймати росу на калині,
Йти не треба далеко, шукати,
Біля річки вони, у долині.
І вже тут, у тумані легко́му,
Де рукою до нього подати,
Поза сірими стінами дому
Із полегшенням можу зітхати.
Обіймаю березу, тулю́ся,
Щебетання ловлю́ гороби́ні,
Навкруг себе невпинно дивлюся
У помітні вже зміни осінні.
Вони всюди — у квітах, у листі,
У траві і колючій ожині,
Інші ро́си, уже не іскристі,
Все ж пасують червоній калині.
22.10.2025.
Ганна Зубко
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
