Сніг тане, краплі стукотять
По підвіконню гучно,
Пташки́ порха́ють, шурхотять,
Щебечуть усі дружно.

Весна вже скоро, йде зима,
Та плакати не стану,
Розпустить котики верба,
В підсніжники загляну.

Легенько листячка торкнусь,
Бутонів ніжно-білих,
Уко́тре стежкою пройдусь
По на́бережних схилах.

Піймаю хвилю знов і знов,
Як довго річка спала!
У ній журба моя, любов
Тонула, виринала.

Обі́йме вітер, як ніхто,
Шеле́сне гілка, хрусне,
Пригріє сонце і пальто
Вмить на руці повисне.

22.02.2026.
Ганна Зубко