Осолена слізьми земля,
Залитий кровʼю рідний край.
Зґвалтовані снарядами поля,
Осель пустих змертвілі очі.
І орди тимчасово ще живих,
Вбивають ,все живе ,охоче.
Народжене у сховищі маля ,
І світ сліпо-глухо-німий,
І зібрання, до чогось там ,охочих .
Один плюгавий грається в царя,
І міряє рудий імперії корону,
А янголи вдивляються здалля :
«Яке ж вони безумство натворили , Боже !»
Коли вже буде крапка ?Зупинись .І відклади на потім цей рукопис.
Дай подих перевести, бо кудись,
Ми не туди, звернули по дорозі.
Як буде воля ,дай нам шанс.
Ми змінимось, Ти зачекай ще трохи .
Здається ,це лише слова ,
Але на справді,це молитва Богу.
Ми здатні сенс змінити власного життя ,
І на руїнах збудувати мрію.
Можливо ,іноді ,щось робим навмання,
Але завжди влучаєм всередину .
Нехай зупиняться страшні жнива.
Цепи нехай зупиняться і молотила.
Немає сили сперечатися з життям,
Бо коли вчить воно , то бʼє щосили .
То ж ,Боже, як що можеш ,вибач нам ,
Що стали всі ми на свої дороги.
І наплювали на слова Твої,
Забули всі твої перестороги.

10.01.2026