-Освячена земля –

Летить лелека сіро-сизий,
пливе по небу мокра хмара,
та дощ збирається напасти,
пошарпати й змочить лице.

Кропив те поле він нещадно,
де народились, жили й вмерли,
він кровью й потом освятив їх,
той скрючений і всохлий дід.

А дощ пішов, і рушив в землю,
зарився в самі її недра,
змочив усю, закаламутив!
болото витворив тягуче.

На ранок розтягнуло тучі,
мов халамитників на кручі,
старий почвеняв – бачить поле,
простор блакиті, й землі в житі.