ТРІО

Смичо́к узяв скрипаль у ру́ки
І скрипку ніжно обійняв,
Не знає з ними він розлуки,
Їм все на світі дозволяв.

Смичко́м торкнувся злегка струнів
І звуки скрипки враз почув,
Немов Богині і чаклуні…
В п’янкім дурмані потонув.

Немов вустами доторкнувся,
Смичко́м провів по струнах він,
Немов зі сну десь стрепенувся,
«Не зупиняйсь…», – чув навздогін.

Немов до серця він торкнувся,
Душевні звуки полили́сь,
Мов до коханої, звернувся,
Й почув благання: «Помолись…».

І скрипка ніжно зазвучала,
Її до себе він тулив,
Смичо́к ще зроду покохала –
Скрипаль їй душу полонив.

Тепер вона ридає-плаче,
На двох розділює любов,
Ледь чутним голосом тремтячим
Готова з ними до розмов.

28.02.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
ID: 1023757