Трон стоїть на попелі.
Біль уже не рахується —
він став матеріалом.

​Мир тут небезпечний.
Тиша — підозріла.
Вона схожа на кінець.

​Той, хто сидить високо,
не творить ролі —
він її носить.
Страх зачинено
у металевому жесті.

​Гармати мовчать —
і це лякає більше,
ніж їхній гуркіт.
Бо рух виправдовує все.
Спокій — нічого.

​Золото тут не блищить.
Його зважують інакше.
Кров не має курсу,
але приймається всюди.

​Любов — не його.
Велич — теж.
Є лише обмін:
життя
на ще один день.

​Народ використовується
як поверхня.
Як щит.
Як слово в промові.

​Вогонь не питає згоди.
Він завжди зайнятий.

​Нитки видно лише зблизька.
Здалеку — танець.
Здалеку — порядок.

​Межі зсуваються самі.
Нива не скаржиться.
Арена не пам’ятає.

​Іржа не поспішає.
Вона не воює.
Вона чекає,
поки все зупиниться.