Я ЗАГРАЮ ПРО ВКРАЇНУ

( На мелодію у.н.п. "Я ЛЮБИЛА - ТИ ВІДБИЛА" )

Я візьму́ свою́ гармошку,
На позиції візьму́,
Там заграю та й не трошки
Про Вкраїну моsk@лю.

Я заграю про Вкраїну,
Про вкраїнський наш народ,
І про мову солов’їну,
Яку знищить хоче зброд.

Я заграю про Вкраїну,
Про великую любов,
Про зруйнованії сті́ни
Й про пролиту нашу кров.

Я заграю про Вкраїну
І про земленьку святу́,
Про Вкраїноньку нетлінну
І пшеницю золоту.

Я заграю про Вкраїну
І про герб наш, і про стяг,
Про соборну неподільну,
У яку ввірвався враг.

Я заграю про Вкраїну,
Щоб моsk@ль це все почув,
Та не станем на коліна,
Щоб потвора це збагнув.

Я заграю про Вкраїну
Й затанцюємо гопак,
А ще й змелем, наче в жорні,
Всіх ординців-посіпак.

07.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1005210

У ВИБУХАХ «КУПАЛИСЬ»

Гаратали по столиці
Ці́лу ніч потвори
І без голки вишивали
У небі узори.

Ті узори нас не тішать,
Від них не радієм,
Від тих вибухів й узорів
Тремтимо, сиві́єм.

Ні кінця нема, ні краю,
Ма́буть, і не буде,
Та найгірше, що від цьо́го
У нас гинуть люди.

Полювали цілу нічку
На серце Вкраїни,
Наробили біди́-ли́ха,
Зробили руїни.

Ми не спали, ми молились,
Господа благали,
Чи залишимось живими –
Ми ніхто не знали.

Й знову вибухи лунають
В серці України,
Молим Бога вберегти нас,
Вберегти все цінне.

Ну а цінним для усіх нас
Є життя, звичайно,
Аби пекло це скінчи́лось
Чимскоріш, негайно.

Сильні вибухи усюди
І вночі, і вранці,
Ніяк Київ не полишать
Вбивці-голодранці.

І тривоги, і атаки,
І ракети, й дрони,
Гинуть люди, бо потворам
Нема заборони.

І сховатись толком ні́де…
Дві стіни́ і ванна…
Нас вбиває, спопеляє
Нечисть невблаганна.

На якусь секунду тиша,
І знову тривога…
Аби терням затягнулась
Ворогу доро́га.

29.12.2023

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1005203

Він там навпроти не людина.
Він навіть не дурна тварина.
В окопі тому вовкулак,
З кровʼю людською на губах.
І взагалі то неважливо,
Що народився як людина,
Тримав за руки маму й папу.
Їхав на фронт не вовкулаком.
Він був людиною в росії,
Хоч маячню у сітці сіяв.
Щоб він тоді не говорив,
Тоді людиною ще жив.
Але коли почав стріляти,
Перетворився в нелюдяку.
Людиною стане в полоні,
Можливо, коли охолоне,
Але ніколи у той час,
Коли доводиться стрілять.
Неможна навіть на хвилину
Побачити в приціл людину.
Бо глузд свій можна загубити,
Вбиваючи собі подібних.
Війна вражає душу, тіло,
І розум, якщо вбʼєш людину…

Зненацька ворог нападає,
Момент сприятливий чекає,
Коли відчує твою втому,
Переконається у тому,
Що опір ти не зможеш дати.
Щоб жертвою його не стати,
Щоб у неволі не конати,
Себе рабом не відчувати,
Постійно буть напоготові
Протистояти хижакові.

27 вересня 2023 р.

Верховоди у Кремлі
Підлу справу розпочали,
Щоб не було на землі
Більше нашої держави.

Сподівались за три дні
Києвом заволодіти,
Блискавично у війні
Нам ярмо своє надіти.

І жорстокістю солдат
Українців гамувати,
Нищити усе підряд,
Розтрощить, розграбувати.

Добровільно він пішов
В Україну воювати
І для себе тут знайшов,
Матір чим буде втішати.

Обіцяв він унітаз
З України надіслати,
По нужді щоб кожен раз
Їй на двір не вибігати.

Особливо у ті дні,
Коли носяться скрізь грози,
Чи як в зимовій порі
Дошкуляють всім морози.

Тільки сталося не так,
Не на те все ж сподівався.
У одній з нічних атак
Із життям він розпрощався.

Щиро нагородимо
І не станемо скупитись,
Трупами поробимо
Всіх охочих поживитись.

Ми всі навчені давно
За добро добром платити
Нам єдине не дано:
Ворогів своїх любити.

Опір будемо чинить
Будь-якій ворожій силі.
Край від ворога звільнить
Ми спроможні, не безсилі.

Все відчули вороги
І в Москві не забувають,
Українці-вояки
Гідно край свій захищають.

Голови свої зложить
Всі готові за свободу
І надійно послужить
Героїчному народу.

Перемогу будем ми
У війні цій святкувати
А призвідцям до війни
Не уникнути розплати.

20 серпня 2022 р.

Що нам Росія лютий ворог,
Ми протягом років відчули.
Її розбійницьку натуру
І хижі звички не забули.

Не думав я, що доведеться
Мені про неї ще писати.
Її звіряча поведінка
Примушує все ж не мовчати.

Ніколи не дружили з нею,
В підлеглості перебували,
Її зухвалую зневагу
Щораз на собі відчували.

Зросла вона уся на крові,
На гнобленні чужих народів.
Проте чомусь не пам’ятала,
Що людям зло вчиняти годі.

Як снігова гірська лавина
Все на своїм шляху змітає,
Так і злочинная Росія
Свою жорстокість проявляє.

Війну ганебну розв’язала,
Людей, дітей малих вбиває,
Руйнує все, що тільки бачить,
Пустелю всюди залишає.

Грабіж, насильство і безправ’я
Вона принесла із собою
У мирний край благословенний,
Тепер охоплений війною.

Так платимо ми за свободу,
За право самостійно жити,
За право вчитись, веселитись,
За право милих нам любити.

Розплати час не забариться.
Росії слід не забувати,
За всю нанесену нам шкоду
Прийдеться їй відповідати.

Я запевняю, день настане,
Коли хребет ми їй зламаєм
І за усі злочинні дії
Її належно покараєм.

За все прийдеться відповісти:
За згублені людськії долі
І за дітей малих невинних,
Скалічених зі злої волі.

Ми звільнимо свої всі землі,
Трудитись будемо завзято,
Нову країну побудуєм,
В ЄС ввійдемо, вступим в НАТО.

Себе відчуємо в безпеці
І міцно станемо на ноги
Утихомирена Росія
Не викликатиме тривоги.

1 липня 2022 р.

Якою не була б війна,
Як не тягнулася б вона,
Ми ворога здолать спроможні,
Тому що ми непереможні.

Та ще й країни всього світу,
Свободи носії, не гніту,
Нам грізну зброю надають,
Відкрити перемозі путь.

І ми злочинних московитів,
Загрозу миру усім світі,
Опалимо війни вогнем
І Путіна не обминем.

Тепер в нас вибору немає,
Нас всіх лише одне чекає:
Усіх злочинців покарать,
Країну із руїн піднять.

Її належно відродити,
В сім’ю народів вільних влити
І разом з ними процвітать
І про своє майбутнє дбать.

2 червня 2022 р.

«ДАРУНКИ» З ОРКОСТАНУ

Приліт сьогодні знову у Дніпрі,
Й по Києву потвори теж гатили…
Вбивають, нищать кляті моsk@лі...
Життям вкраїнці знову заплатили.

Будинки, і лікарні, й гаражі…
Травмовані, убиті… й знову діти…
Не знають вбивці жодної межі́ –
У пеклі їм за це вовік горіти.

Їм треба Україна, та без нас,
Тому́ ракети всюди запускають,
Та вогник віри в нас ще не загас,
Але ж життя потвори забирають.

Будинок чи лікарня – той об’єкт,
Який несе загрозу оркостану?
Відомо, що відсутній інтелект,
Тому́ пускає зброю ту бляшану.

Сьогодні знову Київ і Дніпро,
Херсон, і Миколаїв, й Запоріжжя…
Яке ж бо у потвор гниле нутро…
Куди гати́ть – нема в них роздоріжжя.

Й Одесі дістається від потвор,
І Харківщина має «подарунки»…
Чи матиме завершення терор?
Які у них ще плани й розрахунки?

26.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 984386

КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА

Коли закі́нчиться війна –
Зійде́ над нами сонце МИРУ,
Про це співатимем в піснях,
І про любов до кра́ю щиру.

Коли закі́нчиться війна
Й ординці щезнуть з України,
То не забудеться ціна
Й зведе́мо знову наші сті́ни.

Коли закі́нчиться війна
Й ординці щезнуть з мо́го кра́ю,
Не при́йдуть більше навіть в снах –
Розквітне ненька. Вірю, знаю.

Коли закі́нчиться війна
Усі пове́рнуть з поля бо́ю,
Навіки щезне сатана
І не тектиме кров рікою.

Коли закі́нчиться війна
Й не будуть більше в нас стріляти,
Не буде в нас орди-лайна,
Й не будуть го́лови складати.

Коли закі́нчиться війна
І будем плакати від щастя,
Ми не забудем імена,
А ворогу за це воздасться.

02.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 984006