Зима сягнула свого розквіту й чудо-краси.
Білим, мов фея, фарбувала водойми й діброви.
Хурделицею замітала гори та ліси.
Залишала в снігах сліди - кінські підкови.

Забігала в села, хутори й міста.
Білосніжним простирадлом мило розстилалась.
Мить появи красуні - красива, врочиста.
Іскорками під сонцем земля загорялась.

Пухнастий, модний одяг одягнули дерева.
Дахи будинків прикрасили пишні шати.
Правила світом справжня королева.
Вже - лютий. Потрібно поспішати.

Сердечка на сніжку кохання малює.
В горобини та калини - білесенькі корони.
Пташина з верховіть щось приємне віщує.
Гілки під сніговою вагою похилили крони.

Мороз чеканить візерунки на шибках.
Іскриться на деревах той срібний іній.
Земля - в снігах, немов у шовках...
Вже на них - безліч лижних та санних ліній.

Ніжно вранішнє сонце прикрашає зиму
І служить їй вірно цілий день.
Місяць долає нічну жагу невтолиму.
Пливе між зорями. Ранок каже: "Дзень-дзелень!"

Зима сягнула свого розквіту й чудо-краси.
Їй - вдячні люди й все живе, що є навкруги.
Казково виглядають ріки, гори і ліси.
Зимова фея в природі - час спокою, рівноваги.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

#Ділюсядитячимивіршамизвами💙
За вікном летять сніжинки,
Схожі на м’які пушинки.
Вибігаю я із хати,
Хочу їх собі спіймати
Та малі так швидко тануть,
Що лишають тільки пам’ять.

#віршімоєїдуші💛
Оттак диво-дивина,
Місто вкрила пелена.
Все навколо білим стало,
Мов хмарки порозкидало.
Гілочки дерев срібляться
І дахи усі іскряться.
Ці дрібнесенькі сніжинки,
Схожі на легкі пушинки.
На плече до нас сідають
Та, на жаль, швиденько тануть.

Троянда справді королева квітів,
Цвіте вона так гордо і красиво.
Їй все пасує - квітнути улітку,
А чи ховати пелюстки під снігом.

Не гнівається королева - їй не до лиця
Якийсь похмурий настрій через зиму.
Вона ж бо знає, що її краса
Завжди захоплює й окрилює людину.

Подивишся - троянди у снігу,
Немов у царстві Королеви Снігової.
Хоч трішки сумно, щоби ту красу
Не знищив вітер, морозець і холод.

Та як же гарно королеві квітів
У тому білосніжному вбранні!
Як наречена - в білій пишній сукні
На білому банкеті у фаті.

І, справді, око щиро так радіє,
Коли така краса в засніженім саду!
Бо лиш природа такі вміння має
Майстерно поєднати холод й красоту.

Троянда ніби гріється під снігом...
Можливо й сніг троянду полюбив!?
А, може, й доля посміхнулася і в грудні
Він свою горду квіточку зустрів!?