Відчуття, коли повітря втікає з легень
Коли завмирає усе довкола
Час відкриттів, час одкровень
Час, коли душа захолола

Ніби тонеш у безодні крижаній
Піддаєшся темряві холодній, бажаній
Відчуваєш на шиї тиск ярма
Намагаєшся вдихнути дарма

Вічно можна споглядати очі твої
Легко можуть зарубати і без зброї
Сталь у них та іскри люті
Найхолодніші моря у них закуті

Куди не йду — усюди ти
Вже й кроку в світі не пройти,
Щоб не наткнутися на тебе

Я вже біжу, я утікаю,
Та все ж тебе не забуваю,
Ти вічно в моїй голові

Благаю, тільки не всміхайся
Мовчи, до мене не звертайся,
Бо знову стану я рабом

На мене тільки не дивися
Та годі, прошу, відвернися,
Твій погляд сильно обпікає

Благаю, зникни, утечи
І в моїм серці не печи
Тобі там вже немає місця

Я хочу вже тебе забути
Я хочу розірвать ці пути
Як нагло я собі брешу

Життя без тебе — це лиш мука,
Лише страждання і розпука
Не йди, залишся тут, прошу