Стоїть Вкраїна — ворогом побита,
Та не схилилась — горда і свята.
Її дорога — кров’ю омита,
В війні проходять, її літа.

Гримлять громи — та не лякається,
Бо воля — сила її крил.
З руїн встає, знов усміхається,
Несе надію крізь чорний дим.

Незламна, мов сталь у вогні,
Мов калина край битих шляхів.
Ти є молитвою в кожнім дні,
І майбутнім в очах синів.

Ти наша рідна, наша сім’я
Ворог ніколи тебе нездолає,
Бо в кожнім серці твоє ім’я
Як сонце волі у душах палає.

Там, де небо синє-синє,
Де пшениця золотіє,
Там моє коріння рине,
Там душа моя радіє.

Де Дніпро співає пісню
Про свободу і любов,
Де вітри колишуть долю,
Де тече у жилах кров.

Там, де слово — то молитва,
І земля — немов свята,
Там любов цвіте, як квіти,
Звучить мова золота.

Тож хай лунає слава вічна,
Хай не згасає віра в дні,
Бо там, де серце моє б’ється —
Батьківщина є в мені!

Під небом волі — світанки чисті,
Де не лунає біль і страх,
Там мрії виросли, мов листя,
На вільних, сонячних вітрах.

Там серце б’ється без кайданів,
Без крику зради, без оков,
А кожен подих — наче ранок,
Що оживляє світ і кров.

Під небом волі — ми єдині,
Мов ріки в морі — в глибині,
Народ наш сильний, нескоримий,
У праці в слові на війні.

І хай ще грім гуде над нами,
І темна ніч не раз впаде —
Та світло волі між хмарами
До вільних душ завжди прийде.

Там, де ранки у золоті сяють,
І хмари пливуть, мов човни, —
Де пісні над полями лунають,
Та в серці — шрами війни.

Тут дітки сміються крізь сльози,
Рідна мати ховає листи.
На попелищі троянди,
Прагнуть, знов розцвісти.

Там вітер шепоче молитву,
І небо тримає скорботу,
Там люди стоять, непохитно, —
І захищають небес висоту.

Країно світла й болю,
У серці моєму живи.
Через темряву й неволю
Світлом любові пливи.

Господи, Отче наш милий,
Зглянься на землю святу,
Любові дай неньці і сили,
Дай світла в дорогу круту.

Хай в полі колос дозріє,
І пісня хай в серці живе,
У сильних долонях надія
Хай кожного дня оживе.

Край захисти від недолі,
Від підступів, зради та бід,
Щоб була воля у чистім полі,
Дай мир нам, на тисячі літ.

Щоб діти зростали щасливо,
Й матусі не плакали знов,
Даруй же нам Боженька силу,
І віру в перемогу, й любов.

Ця земля – де кожна грудка знає,
Як вогонь і кров злились в єдино,
Де народ свободу не втрачає,
Все тому що ми із України .

Тут калина плаче в полі,
Де зникає знов солдатська тінь,
І вітри шепочуть тихо долі,
Про безсмертний подвиг поколінь.

Не згасить ні час, ні злі пожари,
Ту любов, що в серці ожива,
На небі душі їх безсмертні стали,
Всі ті кого забрала в нас війна.

Земля героїв — ніколи не здається,
Тут кожен камінь знає свою долю,
І поки серце українське б’ється —
Воно бореться із ворогом за волю.

Я вірю в тебе, моя країна,
У серце, що б’ється в народі єдинім,
У могутній народ що не став на коліна,
У полі жовтому і в небі синім.

Тебе не зламали ні бурі, ні грози,
Ти — пісня і доля, і вічний вогонь.
У кожному серці, у кожній дорозі —
Живе твоя воля і твій вільний закон.

Я щиро вірю в твої покоління,
Що сіють добро, а не ллють кров’ю.
Із болю зростає нове коріння,
Що квітне радістю, щастям, любов’ю .

Ти встанеш ще краща, могутня і вільна,
З усмішкою сонця крізь темряву знов.
Я вірю в тебе, моя Україно, —
Ти вільна, ти в серці ти є любов.