ФРОНТОВІ ЯНГОЛИ

( Присвячується всім медикам на фронті )

В халати білі медики вдягались,
Та в комуфляж вдягнулись в бліндажах,
Зробили це й ні миті не вагались,
І бачать пекло у житті, не в снах.

Життя рятують вже вони на фронті
Навко́лішки під обстріли орди,
Не бачать сонця там на горизонті,
Й радіють кожній крапельці води́.

Не довгі коридори і палати,
Але окопи й сховища страшні.
Доводиться їм там оперувати,
Стерильність всюди вже лишень вві сні.

Але життя готові рятувати
Під постріли й жахливий градопад,
Це дорого їм може коштува́ти…
Постійні залпи з вражих канонад.

Це – Янголи на фронті для військових,
Надія і рятунок для усіх,
Що не живуть у мріях кольорових,
І постріли скрізь чують, а не сміх.

Нехай Госпо́дь їх там оберігає,
Бере Пречиста всіх їх під Покров,
Живими у домівки повертає,
Щоб не лила́сь на фронті наша кров.

17.06.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022

ID: 974124

Не знаю я, де буде справжній рай,
Не знаю я, як пекло виглядає,
Але душа болить за рідний край,
Бо ворог рідну землю спопеляє.

Не знаю, як не плакать, не тужи́ть,
Коли щодня герої полягають,
Коли наш цвіт в сирій землі лежить,
І край наш вороги не покидають.

Не знаю, як зарадити біді,
Як ворога наза́вжди зупинити,
Як стати на заваді всій орді,
Щоб кров нашу на землю більш не лити.

Не знаю я коли настане МИР,
Та знаю, що ординцям не пробачу,
Не знаю коли здохне той упир,
Який лишень убивчу має вдачу.

Не знаю я коли війні кінець,
Хоч свято вірю в нашу ПЕРЕМОГУ,
На серці утворився вже рубець…
І день, і ніч молю моли́тви Богу.

Не знаю я, за що нам це усе,
За що життя потвори забирають,
Та знаю, що біду орда несе,
Руйнують все, все нищать й нас вбивають.

16.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID: 974036

МИ З ВАМИ ВСІ

Ми з вами всі, немов вогонь,
Який горить-палає,
Тепло іде з душі́ й долонь,
Любов’ю зігріває.

Ми з вами всі, захисники,
Хоч з вами не на фронті,
Ми з молитов плетем вінки,
Бо враг на горизонті.

Ми з вами всі, повірте нам,
Душею ми із вами,
У душах не зотліє храм,
Бо він із молитва́ми.

Ми з вами всі, то ж знайте це,
Душа болить, рідненькі,
Для світу стали взірцем,
Борці Вкраїни-неньки.

Ми з вами всі, ви – неньки цвіт,
Але – й болюча рана,
Про вас говорить цілий світ,
Уклін вам всім і шана.

Ми з вами всі, ми любим вас,
Незламні і єдині,
Настане ПЕРЕМОГИ час
В СОБОРНІЙ УКРАЇНІ.

Ми з вами всі, з любов’ю ми,
Яку орда не зга́сить.
Поляжуть іроди кістьми –
Потвори гни́лі-раschi.

01.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID: 972969

МОЛІМОСЬ, ЛЮБІ ДРУЗІ

Молімось, любі друзі,
Молімося щодня,
Аби не бу́ли в тузі,
Пропала вся руsня.

Щоб ворог щез наві́ки,
Як вранішня роса,
Не ли́лись кро́ві рі́ки,
Не крапала сльоза.

Аби війна скінчи́лась
У нашому краю́,
І навіть в снах не снилась,
Не гинули в бою́.

Щоб дітки в нас смія́лись,
Щоб плач наза́вжди стих,
В підвалах не ховались,
Не знали бід і лих.

Щоб згарищів не бу́ло
І зарева війни́,
Та й щоб вороже дуло
Не йшло до нас і в сни.

Молімось, любі друзі,
Госпо́дь почує нас,
Він нашій перемозі
Покаже шлях і час.

05.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID: 972963

Лірично-поетична композиція про болюче "УКРАДЕНА ДОЛЯ", написана творчим дуетом у складі Королеви Гір Клавдії Дмитрів та Стефанії Терпеливець.

УКРАДЕНА ДОЛЯ

ДОЛЯ УКРАЇНИ

Доля України й вишиття,
Ко́ршуном красунечка прибита,
В рідної скалічене життя,
Кров’ю, як водицею залита.

Знищити взялися вороги,
Топчуть, спопеляють нашу неньку,
Рі́ки з кро́ві, в кро́ві береги́,
Кулі застрягають у серде́ньку.

Горе, що прине́сла нам орда,
Біль, який доводиться терпіти,
З ворогом вселилася біда…
Ви́стоять рідненькій, не зомліти.

Ки́лимом не встелена земля,
Мінами всіває ворог рясно,
Скрізь сліди убивці-моskаля,
Ірод не дає нам жити щасно.

Шмаття з України, сльози й біль,
Знищена, знівечена красуня,
Стерти із лиця – ворожа ціль.
Довго йтиме від війни відлуння.

Доля України і хрести,
Згарища, могили і руїни.
Як же всі хрести ці пронести́?
Як же відновити наші сті́ни?

03.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

***

Доля України й вишиття
І ця вишиванка нині чорна.
Спалене, понищене життя,
Що попало ніби в тугі жорна.

Вороги нам горе принесли
Й біль, який доводиться терпіти,
І в такі обійми узяли,
Що боїться ненька в них зомліти.

Ріки з крові, з крові береги,
Мінами усіяна рясно.
Постарались кляті вороги,
Щоб не жила Україна щасно.

В шмаття одягнули, в кров і біль.
Знищити задумали неньку.
Зруйнувати все- ворожа ціль,
Але тішаться вони раненько.

Бо за звірства, жахи на землі,
Що в хрестах, у згарищах, руїнах,
Їм горіти в пеклі у вогні
І не бачить Україну на колінах.

03.02.2023 р.

©Стефанія Терпеливець, 2023

ЧОРНЕ І ЧЕРВОНЕ В НАШІЙ ДОЛІ

Доля України й вишиття,
Чорне і червоне в ній сплело́ся,
Сталося в нас кровопролиття,
Го́лови ще й скласти довело́ся.

Боляче нестерпно неньці так,
Що й свідомість мало не втрачає,
Те́рпить біль від орків-посіпак,
Та колін пред ними не згинає.

Згарища тепер замість ріллі,
Зе́рен там нема, та є лиш міни,
Кров стікає по усій землі́,
Серце рветься в неньки-України.

Рі́ки повноводними стають,
Лиш не ті, що з Божою водою,
Кляті вороги все в наступ йдуть,
Нам біду несу́ть вони з собою.

Долю хто таку нам написав?
Може нашу вороги украли?
Та невже день світлий догасав
Й чорні дні тому для нас настали?

Як же нам позбутися орди?
Як нам щасну долю повернути?
Бачити ми будем їх сліди
Й звірства ми не зможемо забути.

03.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 972851

Лірично-поетична композиція про болюче "УКРАДЕНА ДОЛЯ", написана творчим дуетом у складі Королеви Гір Клавдії Дмитрів та Стефанії Терпеливець

УКРАДЕНА ДОЛЯ

ДОЛЯ УКРАЇНИ

Доля України й вишиття,
Ко́ршуном красунечка прибита,
В рідної скалічене життя,
Кров’ю, як водицею залита.

Знищити взялися вороги,
Топчуть, спопеляють нашу неньку,
Рі́ки з кро́ві, в кро́ві береги́,
Кулі застрягають у серде́ньку.

Горе, що прине́сла нам орда,
Біль, який доводиться терпіти,
З ворогом вселилася біда…
Ви́стоять рідненькій, не зомліти.

Ки́лимом не встелена земля,
Мінами всіває ворог рясно,
Скрізь сліди убивці-моskаля,
Ірод не дає нам жити щасно.

Шмаття з України, сльози й біль,
Знищена, знівечена красуня,
Стерти із лиця – ворожа ціль.
Довго йтиме від війни відлуння.

Доля України і хрести,
Згарища, могили і руїни.
Як же всі хрести ці пронести́?
Як же відновити наші сті́ни?

03.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

***

Доля України й вишиття
І ця вишиванка нині чорна.
Спалене, понищене життя,
Що попало ніби в тугі жорна.

Вороги нам горе принесли
Й біль, який доводиться терпіти,
І в такі обійми узяли,
Що боїться ненька в них зомліти.

Ріки з крові, з крові береги,
Мінами усіяна рясно.
Постарались кляті вороги,
Щоб не жила Україна щасно.

В шмаття одягнули, в кров і біль.
Знищити задумали неньку.
Зруйнувати все- ворожа ціль,
Але тішаться вони раненько.

Бо за звірства, жахи на землі,
Що в хрестах, у згарищах, руїнах,
Їм горіти в пеклі у вогні
І не бачить Україну на колінах.

03.02.2023 р.

©Стефанія Терпеливець, 2023

ЧОРНЕ І ЧЕРВОНЕ В НАШІЙ ДОЛІ

Доля України й вишиття,
Чорне і червоне в ній сплело́ся,
Сталося в нас кровопролиття,
Го́лови ще й скласти довело́ся.

Боляче нестерпно неньці так,
Що й свідомість мало не втрачає,
Те́рпить біль від орків-посіпак,
Та колін пред ними не згинає.

Згарища тепер замість ріллі,
Зе́рен там нема, та є лиш міни,
Кров стікає по усій землі́,
Серце рветься в неньки-України.

Рі́ки повноводними стають,
Лиш не ті, що з Божою водою,
Кляті вороги все в наступ йдуть,
Нам біду несу́ть вони з собою.

Долю хто таку нам написав?
Може нашу вороги украли?
Та невже день світлий догасав
Й чорні дні тому для нас настали?

Як же нам позбутися орди?
Як нам щасну долю повернути?
Бачити ми будем їх сліди
Й звірства ми не зможемо забути.

03.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 972851

ЧОРНЕ І ЧЕРВОНЕ В НАШІЙ ДОЛІ

( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ДОЛЯ УКРАЇНИ» )

Доля України й вишиття,
Чорне і червоне в ній сплело́ся,
Сталося в нас кровопролиття,
Го́лови ще й скласти довело́ся.

Боляче нестерпно неньці так,
Що й свідомість мало не втрачає,
Те́рпить біль від орків-посіпак,
Та колін пред ними не згинає.

Згарища тепер замість ріллі,
Зе́рен там нема, та є лиш міни,
Кров стікає по усій землі́,
Серце рветься в неньки-України.

Рі́ки повноводними стають,
Лиш не ті, що з Божою водою,
Кляті вороги все в наступ йдуть,
Нам біду несу́ть вони з собою.

Долю хто таку нам написав?
Може нашу вороги украли?
Та невже день світлий догасав
Й чорні дні тому для нас настали?

Як же нам позбутися орди?
Як нам щасну долю повернути?
Бачити ми будем їх сліди
Й звірства ми не зможемо забути.

03.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 972783

ДОЛЯ УКРАЇНИ

Доля України й вишиття,
Ко́ршуном красунечка прибита,
В рідної скалічене життя,
Кров’ю, як водицею залита.

Знищити взялися вороги,
Топчуть, спопеляють нашу неньку,
Рі́ки з кро́ві, в кро́ві береги́,
Кулі застрягають у серде́ньку.

Горе, що прине́сла нам орда,
Біль, який доводиться терпіти,
З ворогом вселилася біда…
Ви́стоять рідненькій, не зомліти.

Ки́лимом не встелена земля,
Мінами всіває ворог рясно,
Скрізь сліди убивці-моskаля,
Ірод не дає нам жити щасно.

Шмаття з України, сльози й біль,
Знищена, знівечена красуня,
Стерти із лиця – ворожа ціль.
Довго йтиме від війни відлуння.

Доля України і хрести,
Згарища, могили і руїни.
Як же всі хрести ці пронести́?
Як же відновити наші сті́ни?

03.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 972686

СОБОРНОСТІ НЕ ЗРЕЧЕНА

Пошматована, поніве́чена,
Та Соборності та й не зре́чена.
І обстріляна, і обпа́лена,
Але ворогом не розва́лена.

І заплакала, закривавлена,
Та незламністю є осла́влена.
Вже безсилая, духом сильная,
І до ворога неприхильная.

Понівечена, покалічена,
Та на клаптики не розсі́чена.
І зади́млена, та неско́рена,
Хоч ординцями є знедолена.

Дуже збо́лена, бо катована,
Кров’ю рідная є гаптована.
Але чистая та незаймана,
І душа її сонцесяйная.

Це єдиная неподільная
Найкраси́віша ненька вільная.
Незалежная, самостійная,
Її мо́вонька – мелодійная.

І зали́шиться суверенною,
Молито́вною та священною.
Ще сильнішою Україною,
Все звучатиме солов’їною.

29.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 972307

ГНИЛИЙ ОРКОСТАН

Війною спа́лені будинки,
По всій країні – дим, вогонь.
Та хто засу́дить тії вчинки,
Зло сатанинських тих пого́нь?

Видніють згарища усюди,
Де бу́ли се́ла і міста́,
Щоденно гинуть наші люди,
Не мовлять слово їх вуста.

Де бу́ло все – стають руїни,
Від болю стогне вся земля,
Летять снаряди, рвуться міни,
Все – справа вбивці-моskаля.

Ракети ворог запускає,
І дрони теж на нас летять,
Життя потвора забирає,
Усім, чим можуть, тим гатять.

Міста́ і се́ла, мов примари,
Де зупинилося життя,
Жахливі там були́ удари,
Постійне кровопролиття.

Ордою спа́лені будинки,
В яких колись було́ життя,
Його забрали і в дитинки
Ординські покидьки-сміття.

Минуть роки́, та біль не вщухне,
Боліти бу́де і колись,
Та й оркостан гнилий той рухне
За те, що нас вбивать взяли́сь.

26.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 972051