Мене обман в людському серці ранить.
Як сніг холодний, падає в долоні,
То гострий, ніби ніж, то тихий, сонний,
І в серці шрам від неї не зникає.

Мене обман в людському серці ранить.
Той, що здається зовсім невеликим,
Той, що вважають добрим, але диким,
І жодним словом я не заперечу

Мене обман в людському серці ранить.
Болить душа, і сміх вже не втішає.
І біль у серці, душу розриває.
Як темрява, що світло поглинає.

Мене обман в людському серці ранить.
Брехня залишає глибокі шрами.
Колись би меч поставив межу в слові,
Але сьогодні вже не допоможе.

Мене обман в людському серці ранить.
Залишені сліди час не зітре.
Пошуки правди туманні й марні.
І буря в серці ніяк не вщухне<br>Ілля

День Незалежності прийшов:
Вже третій рік війна триває!
В домівку нашу кат зайшов,
Країна конче потерпає.

Козацька січ була і є!
Цей хист ми ніц не загубили.
Наш прапор – це найголовне –
Обороняємо щосили!

Я ж словом буду тих пекти,
Хто крила склав (куди б присісти?).
Коли бракує в нас мети –
Корм не в коня – навіщо їсти?

І Незалежність ще коли
Населення все підписало?
При Кравчуку тоді жили;
Хто хліб не їв, не їв хто сало?

Сусід наш заздрістю хворів,
Бо почали ми тільки жити.
Йому хотілося рабів,
А нам – країну відновити!

Вже досить марива старців,
Які в ЦК щось бурмотіли,
Бо комунізм усім довів:
Тікай подалі що є сили!

А Україні більш за всіх
Дісталось від "старшого брата"!
Вже досить, вистачило втіх!
І що не день, нова є втрата!

Тож гасло наше тільки в тім,
Виборювати щоб свободу!
Ми у становищі скрутнім –
І це є іспит для народу.

Триває третій рік війна…
Гей, козаки, ведіть до бою!
Вітчизна-мати в нас одна –
Ми міцно зв'язані метою:

Рашистам дати опір так,
Щоб років сто ще пам'ятали!
До нас не суньте свій п'ятак –
Геть з України! Вас не звали!<br>Червоний Мак

Напевно, я не та, яка тобі потрібна.
Ти завжди вибирав дівчат, та не мене.
Можливо, я не така вже й неймовірна,
Та серце в мене добре, не холодне й не пусте.

Ти завжди поруч, але не зі мною.
Мій погляд завжди в пошуках тебе.
В мої думки ти вліз глибоко,
А я в твоїх ніколи й не була.

Чому життя таке несправедливе?
Чому болить душа тільки моя?
Коли звернеш увагу ти на мене
Як на дівчину для спільного життя?<br>Бойко Тетяна

Я римовані строки складаю,а вони все одно пропадають,і здається нікому вони не потрібні,але хочеться щоб висновки ці були хибні.вже давно нічого я не складав,мабуть що не вийде гадав,а голова нові дУмки родить і сьогодні добре виходить.та не легше від цього душі,що пропадають хороші вірші,вони пропадають як гроші,то може вони й не хороші.<br>Пастух андрій

Їх було 43,вони були ні з моря,ні з гори,вони були з Херсона,коли Росія порушивши усі закони перейшла кордони.там є бузковий парк або бузковий гай,Херсона окраїна чи край,там стався бій на початку весни,бо окупанти хотіли війни.у тім бою були нерівні сили,як окупанти з техніки в захисників гатили,захисників там полягло десь більше половини,за сумувала україна.майже на дев'ять місяців опинився Херсон в окупації,тієї тероронедофедерації,але запам'ятали люди тих бійців відвагу,і лиш на осінь країна наша мала перевагу.херсон коли звільняли люди були раді,війська надавали по пиці окупантській бригаді,і бій той у бузковому парку тер оборони,запам'ятають з сумом але вдячністю вісі жителі країни і херсона.бузковий парк розквітне навесні,стоятимуть могили там рясні,а деякі ще й навіть без імен,коли назавжди замовкне гул сирен.гулятимуть по парку діти із батьками,ну а бійці ті навіки залишаться з нами,і Україна пам'ятатиме про те,а їх життя ще потім цвітом проросте.<br>Пастух андрій

Не має у світі такої родини,немає у світі такої країни яка б при появі не була слабкою і крокувала твердою ходою.та старалась утвердитись більше і більше,і дедалі ставала сильніша,лише з часом повірила в себе і засвітилась як зірка на небі.і щоб перейти всі тернисті шляхи,і світ не здавався занадто лихим доводилось мати нерви сталеві,і зміни з часом ставались суттєві.нарешті твердо ставала на ноги й твердою ходою топтала дороги,ішла уперед на нові завдАння бо мала до того велике бажання.<br>Пастух андрій