Чекать, чекать
Це все що можу
Бо більш нічим не допоможу
Бо бідні воїни отам
А тут сміються хлопчики ображені на світ.
Сміються з зросту, з ваги, та з всього
Але вони не уявляють як там воїнам бідненьким, в холоді бо вже не літо бо вже не так як будь раніше.
Але вони не розуміють що поки вони тут в теплі, там гинуть хлопці молоді.<br>Дерманська Маріна

Проходь крізь мою душу
Печальним подихом вночі
Завжди я сильним бути мушу
Як молот зібраний з печі

Ненавидь , бий, все вщент трощи
Я розумію , я готовий
Я втілю біль весь у вірші
Вогнем запалю світ льодовий

Безкарні сутінки прибрали
Мій норовито кепський стан
Як би ж то, просто обікрали
А не попав у твій капкан

Ліси приборкають цю втому
Шум вітру сдавить всі думки
Закрились очі , картина дому
Я скучив! -скажу потайки…<br>Олександр Мангов

Надіслав я тобі вірша
Про рибу і рибака
Як ходив той рибак
А риба за ним
Не я того вірша писав
Бо з поетом отим
Я поруч і не сидів
Та запали тобі у душу
Тіі рядки про того рибака
І тепер ти писати мусиш
Бо пробудились в тобі
Всякиі спогади неймовірні
Про інту, про кохання
І тяжкії долі зітхання
Вірші іншії пишеш тепер ти
Як прочитаєш ті вірші твої
Уважно – з того можна мало
Не вмерти
А весна підступна
Все малювала мазками
Як ти зустрілась в інсті
І кохання того не зазнала<br>Олександр Протас

Моя знайома пише
Не деь, не два
А вже давно
Гарнії вірші
А вчора зранку
Каже рішуче вона
Набридло. Все !
Казки писатиму
Міняю своє амплуа
Кажу їй – дорогенька
Казки писати
Досить складно
Сиди придумуй
Як да що
І персонажів
Треба мати
Чи принца
Красень на коні
Чи може ще кого
До того ж треба
Мати план
Де принц живе
Кохати буде
Він – чи ні
Чи так – загине
На війні
А може вб'є
Того дракона
Що все літа
Спокійно жити
Не дає
То може краще
Вірші –
Там все просто
Як я люблю тебе !
Аж до нестями !
Кажи – чи
Любиш ти мене ?<br>Олександр Протас

Я постійно облажалась,
Ти постійно мною грав.
Ми постійно зустрічались,
Але ти уваги на мене не звертав.

Ти з моєї голови не виходиш,
Хоч намагаюся забути.
Ти за всі межі переходиш,
Може, варто відпустити?

Але не виходить у мене це ніяк,
Серце все ще прагне дива, хоч інак.

<br>Чарівний Ангел

Бабине літо. Бабине літо
І ще не осінь, і вже не літо
Сонечко тепле,світанки прозорі
Лагідний вітер,на дотик шовковий
Летить павутиння –
Мережево біле
Дуже тендітне і дуже сміливо
Чипляє листочки
Зелену травичку
Неначе запалює сонячні свічки
Горять ті свічки
Діамантовим світлом
Усе павутиння
Росинками квітне
І диву цьому
Моє серце відкрите
На згадку про осінь
І Бабине літо<br>Tana

Ах,яка та осінь
Як вона сміється
Посмішку ховає
В золоте відерце
Золотом малює
Осінь по куточках
Потім ще рубіни
Пряче на листочках
Травкою зеленою
Усе прикрашає
Виноградним зіллям
Усіх пригощає
Ах,яка та осінь
Гарна,як кохання
Спалює нам нерви
З ночі до світання
Листям засипає
Красномовні серця
Почуття збирає
В золоті озерця
Потім щоб змішати
З перчиком та сіллю
Щедро зазивати
Молодь на весілля
Ах,яка та осінь
Ах,яке те небо
Осінью не спати
А любити треба
Щоб сліпили очі
Янтарем,багрянцем
Щоки сполихали
Золотим рум'янцем
Вуста шепотіли
"Я тебе кохаю"
Осінь – чарівниця
Я тебе благаю
Хай падають в серце
Ці слова любові
Як осінні листя
Ніжні та шовкові
Хай кричать,верують
В серці,що є сили
Тільки щоб здійснились
Усі мої мрії
Ах,яка та осінь
Кольори в ній дивні
Бігають по небу
Хмарки божевільні
За ними женуться
Дощові хмаринки
Падають на землю
Кришталю сльозинки
Сонечко виходить
Тільки привітати
З осінь-чарівницею
Лучиком пограти
Вони,як маленькі
Водять хороводи
У самому серці
Матінки-природи…<br>Tana

Я уже позабыла
Синий цвет твоих глаз
Их давно разлюбила
Почему же сейчас
Сердце их вспоминает
Встречи ждет каждый день
А вокруг зацветает
Синим цветом сирень…<br>Tana

Любили ми і пристрасно, і ніжно,
Любили ми і сильно, й до нестями.
Хоча і ображали й ображалися ми часто,
Але кохання завжди було з нами.

Тепер усе інакше, по другОму,
Неначе й не любили ми,
Ми вже не спішимо додому,
Щоб щось нове розповісти.

У серці біль і пустота,
Не можу я нічого з цим зробити,
Холодний розум каже: «не біда»,
Та серце все ж не може відпустити.

І в голові якийсь дурман,
Постійні спогади спливають.
Хоча, можливо, це обман,
Та серце і душа усе чогось чекають.

Обидва винні, безперечно,
Самі до цього довели,
Але хочУ сказати чесно,
Що більше все ж моєй вини.

Багато ти зі мною натерпілась
І часто плакала вночі,
За що я щиро вибачаюсь,
Бо дуже соромно мені.

Я хочу побажати щастя і любові
Тобі від щирої душі!
Нажаль, напевно, не зі мною,
Бо лиш найкращого достойна ти!
<br>Мирослав Самойло

Чи кортить тобі мені написати?
Згадати про мене,
про ті гарні моменти коли були лише ми удвох
Коли не зважаючи на всі проблеми і тривоги,

Чи хотів би ти почути мій голос,
Такий колись солодкий для тебе,
Дізнатися як я?

Мені так кортить тобі написати,
Запитати як у тебе справи,
Чи все гаразд у тебе,
Дізнатися що тебе турбує, і чи згадаєш мене?

Як же мені кортить до тебе повернутися,
Хоча я і так повертають,
Коли лягаю, згадую про нас,
Про ті ціні моменти що розділили на двох

Чи кортить тобі мені написати?
Чи хочеш ти дізнатися про мене?
Прервати це мовчання?
Адже, я все ще чекаю від тебе листа,
Як найдорощя згадка про нас <br>М'ята