Кохання — безумство, пристрасть, гра,
Зникають всі бар’єри та кордони.
У ньому квітне сутність вся твоя,
І ти живеш за цими лиш законами.
Безумство волі, подвигу, краси,
Несуться почуття мої в борні.
Це дух свободи піднімає прапори
З коханням, що даруєш ти мені.
Ми за любов готові на усе,
Щоб подолати терни на путі.
Вона новий нам всесвіт принесе
І квітку щастя віднайти в житті.
Та у палкому хаосі стихій,
Коли любов нам серце розбиває,
Руйнуєм ми надії, спокій свій,
І кожен з нас взаємно так страждає.
З коханням обережним треба буть,
Воно і зцілить, і дотла зруйнує.
Про запобіжник в серці не забудь,
Який твій розум вчасно пропонує.
Зникають знов бар’єри та кордони,
Коли зустрінеш погляд ти його.
Помилок не роби, руйнуючи канони —
Це для душі безпечніше всього.
19.05.2026

Світ не зупинеться без нас, життя безумно всіх несе…
Літо пройде і осінь знов укриє землю…

Зима настане, як завжди, природа невблаганно подолає все…
А ми? Хто ж ми такі у всесвіті? – молекули блюзерні…

Без нас все буде як завжди…
Світ житиме, неначе ми не існували…
Тепер запитую тебе, чи варто бути?
Не знаючи, що нас чекає там, де не були…

Мій ніжний Скорпіон,
Отрути твоєї хочу.
Щоб пити її щоночі
З твоїх палких джерел.

Отрута твоя дика
Зігріє моє тіло,
Додасть йому наснаги
Та силу відродить.

З тобою хочу бути,
Твій голос хочу чути.
Ти гордість мого світу,
Ти мій найліпший жах.

Твій розум, твоя сила —
То наші з тобою крила.
Безжалісно та палко
Кидають в край бажань.

З тобою безперечно
Змагатись небезпечно,
Та якщо другом стану —
Знайду в тобі свій Рай.

Нехай любов палає,
Нехай я в ній згоряю.
Так має бути, знаю,
Бо я тебе бажаю.

Вдивлюся в твої очі,
Вони такі пророчі:
Віщують про кохання
І про твою любов.

Та є в них ще отрута —
Якщо відчуєш зраду,
Безжалісно уразиш
За біль, а не любов.

Та все ж я залишаюсь,
Поки живу — кохаюсь.
Із уст я п’ю отруту
Від тебе знов і знов.
28.04.2026 Тобі

Вас було двоє у житті —
Моя Любов і моє Кохання,
Ви нерозлучні були вдвох,
Таке було спільне бажання.

З Любовью мав будені справи,
Ростив дітей та працював.
Ми грали в ігри для забави
За ними я віпочивав.

Ходили разом по крамницям,
Шукали завжди щось нове,
На річку, в ліс — як для годиться,
Щоб у сім’ї ладналось все.

Та головним було Кохання,
Яке поєднувало нас,
Незриме світле поєднання,
Душі і тіла водночас.

Любов і Кохання — два слова:
Одне — ім’я, а друге — світ.
Злилися в долі ми з тобою,
У казку ту на стільки літ.

Настав той час — тебе не стало,
Ти відійшла в країну мрій,
Мені ж для пам’яті зосталось,
Моє Кохання в самоті.

Кохання і Любов — вас було двоє,
Кохання і Любов — поєднувала нас,
Тут залишився я з собою,
Та сон вертає знову вас.
30.03.2026

Чи ти жінка з котячою вродою,
Чи ти кішка в жіночій подобі?
То ти лестишся, прагнеш любові,
То дряпаєш — як щось не по тобі.

Я тебе пригортаю до себе,
Ти зі мною — ласкава діва.
Від жаги я палаю тобою,
Але ти… вже надто примхлива.

Я не знаю, як далі бути,
Серце краєш мені пазурами.
Важко так — і піти, і забути,
Бо ти владу тримаєш над нами.

Ти Даяною в світ мій входиш,
Ти богиня в моїх долонях,
Потім Гарпією жах наводиш —
І тримаєш мою долю в полоні.

Все в тобі одночасно зібралось:
І краса, і підступність, і ласка.
Ти мінлива — мені лиш здавалось,
Що приборкана ця дика казка.

Кішка ти — і домашня, і дика,
Звір ти мій небезпечно грайливий.
Треба бути завжди на сторожі,
Ти у мене така примхлива.
16.02.2026 Лірика

Дивлюсь на тебе, сонечко моє,
І кожен раз я серцем розумію:
Все найдорожче, що у мене є —
Це ти, моя квіточка гарненька.

Я вже кохав, коли тобі було лиш вісімнадцять,
Хоч про твоє буття тоді не знав.
Не міг і в найсміливіших думках сподіватись,
Що долею тобі «донецький неформал» став.

Той мусульманин, що знайшов нарешті Бога,
Став для тебе опорою в житті.
Тепер у нас на двох одна дорога,
І світло сяє на твоєму бездоганному лиці.

Твоя усмішка — для душі розрада,
Твої обійми — ніжність неземна.
Ти — мій спокій, моя мрія і відрада,
В моєму серці ти була, є і будеш назавжди.

Я дякую єдиному Аллаху,
За те, що ти — частина моєї душі,
Ти — найцінніша в світі людина,
Й не треба мені нікого, окрім тебе-
Єдиній, щасливій бездоганній дружини моєї.

Я пам’ятаю, мамо, все, як ти учила,
Коли ще був малим, не знав про бурі й грім.
Ти в мої крила віру і любов вложила,
Щоб я людиною лишався в світі цім.

​Ти говорила: «Будь, синку, розумним, добрим»,
І я крізь роки цей урок святий проніс.
Хоч доля іноді ставала надто горда,
Я не згинався від ударів чи від сліз.

​Ти вчила дбати про сім’ю, дітей любити —
Це мій фундамент, мій надійний, тихий порт.
Заради них я вчуся в цьому світі жити,
Навіть коли навколо дим і смерті хорт.

​«Бережись лихих людей» — казала ти ласкаво,
І я навчився бачить фальш крізь грим і маски.
Хто за спиною сіє зло, а хто — за справу,
Хто прагне правди, а хто — владної розв'язки.

​Я знаю, мамо, що думками ти усюди,
Де б не стелився мій нелегкий шлях.
Твоя молитва — то мій панцир проти бруду,
Що зігріває в найхолодніших степах.

​Я повернуся в те гніздо, де пахне літом,
Де мамине тепло чекає біля вікон.
Я буду кращим сином у цілому світі,
Бо твій урок в моїй душі — назавжди, віком.

​Не бійся, мамо, я тримаю стрій і слово,
Бо корінь мій — у твоїй ласці і добрі.
Все, що ти дала — це моя міцна основа,
Моє безсмертне світло у нічній порі.

Кохаю тебе!
Невже не зрозуміло?
Кохаю тебе!
Так ніжно та щиро.

Ти доля обрана моя,
Ти радість моя
Про тебе мріяв,
Тебе просив у Бога.

Так, терниста у нас дорога,
Але не забувай мила моя,
Що це дароване життя
Це – спільне випробування!

Це шлях до світлого Раю
Який ми будем чекати
Де будемо вічно кохати
Та ніколи біди не знати.

Кохаю тебе!
Невже не зрозуміло?
Кохаю тебе!
Так ніжно та щиро.

Ти доля обрана моя,
Ти радість моя
Про тебе мріяв,
Тебе просив у Бога.

Так, терниста у нас дорога,
Але не забувай мила моя,
Що це дароване життя
Це – спільне випробування!

Це шлях до світлого Раю
Який ми будем чекати
Де будемо вічно кохати
Та ніколи біди не знати.

Кохаю тебе!
Невже не зрозуміло?
Кохаю тебе!
Так ніжно та щиро.

Ти доля обрана моя,
Ти радість моя
Про тебе мріяв,
Тебе просив у Бога.

Так, терниста у нас дорога,
Але не забувай мила моя,
Що це дароване життя
Це – спільне випробування!

Це шлях до світлого Раю
Який ми будем чекати
Де будемо вічно кохати
Та ніколи біди не знати.