Ти став близьким мені і рідним
За час, що живемо разом удвох.
Мене ніхто не розумів так більше,
А ти знаєш без слів потрібно що

Мені, чого я прагну, чого хочу –
Готовий з неба зіроньку дістать
І зігріваєш душу мою творчу
Любов”ю й ласкою. Хочу тебе обнять

Й не відпускать ніколи і нікуди,
Споріднені в нас душі, любий мій.
Різне про нас, звичайно кажуть люди
Та ми сердець лиш слухаємо бій.

2020 р.

Між нами — десять років, наче міст
Між досвідом і юною весною.
Та у коханні не рахують літ,
Коли ти серцем поруч зі мною.

Тобі — двадцять. Світ в твоїх руках.
А я вже знав і шторми, і розломи.
Я там лишив колишній свій причал,
А тут знайшов тепло і справжній дім.
Ти стала світлом у нашому домі.

Два роки разом — крізь вогонь і дим,
Крізь дні тривожні, довгі, безсонні ночі.
З тобою я знов став самим собою,
Бо бачу цілий всесвіт в твоїх очах.

Ти подарувала диво з усіх див —
Маленьку доню, нашу Соломійку.
Заради вас крізь туман я йшов,
Тримаючи життя крихку надію.

Вона — наш подих, наше тепло,
Твоє продовження і мій берег.
Я вдячний долі, що б там не було,
За двері, відчинені в моє серце.

Я старший, так. Я буду твоїм щитом,
Твоєю скелею супроти вітру.
Ми цей всесвіт пишемо удвох —
Свій шлях живий, яскравий і відкритий.

Дякую, люба, за силу твою,
За мудрість у двадцять і вірність щиру.
Я поруч. Я люблю. Я встою.
Бо наша сім’я — незламна й неймовірна.

Розкажи,

що думаєш про мене.

Розкажи,

що сниться уночі.

Розкажи

про мрії потаєнні.

Передай

надії радісні й сумні.

Я зберу твої надії-мрії

у разки коралів диво-дивних,

уквітчаю казками своїми

і носитиму на шиї як намИсто.

Кожен раз,

як буду споминать про тебе,

мріятиму про забуте

й нездійсненне.

Кожен раз,

як буду споминать про тебе,

мріятиму про майбутнє

й потаєнне.

02.01.2026 Ірина Вірна 💙💛

Сизий голуб з голубкою білою
Цілувались в зеленій траві.
Вони були безмежно щасливими,
Про кохання співали пісні.

От би людям усім в них навчитися
Трепетних почуттів без журби,
Увесь вік вірно й ніжно любитися,
Як закохані ці голуби.

2015 р.

Сизий голуб з голубкою білою
Цілувались в зеленій траві.
Вони були безмежно щасливими,
Про кохання співали пісні.

От би людям усім в них навчитися
Трепетних почуттів без журби,
Увесь вік вірно й ніжно любитися,
Як закохані ці голуби.

2015 р.

БІЛИЙ СНІГ

Білий сніг на зеленому листі,
Білий сніг на зеленій траві,
А калина в червонім намисті,
Багряніє в ранковій імлі.
Білий сніг намистинок торкався,
І кожнісіньку він цілував,
Так в любові калині зізнався,
Й дуже ніжно її обіймав.

ПРИСПІВ

Білий сніг, білий сніг, білий сніг,
Білий сніг у повітрі кружляє,
Білий сніг, білий сніг, білий сніг
На траву і на листя лягає.
Білий сніг, білий сніг, білий сніг,
Білий сніг простеливсь оксамитом,
Білий сніг, білий сніг, білий сніг
В поцілунку зустрівся із цвітом.

Десь у полі туман розстелився,
Вітер ніжно гойдає жалі,
В серці смуток чомусь оселився,
Наче спомин про дні золоті.
І діброва дрімає у тиші,
Гай шепоче про літо нове,
А мелодія серце колише,
Наче пісню, що знов оживе.

ПРИСПІВ

Білий сніг на зеленому листі,
Наче спогад, який оповив,
І злітає мелодія чиста,
Бо він ніжністю все полонив.
Білий сніг на зеленому листі,
Вітер лагідно шепче в гіллі,
І дорога в тумані сріблистім,
Всюди казка на білім крилі.

ПРИСПІВ

17.12.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1053432

БІЛИЙ СНІГ

Білий сніг на зеленому листі,
Білий сніг на зеленій траві,
А калина в червонім намисті,
Багряніє в ранковій імлі.
Білий сніг намистинок торкався,
І кожнісіньку він цілував,
Так в любові калині зізнався,
Й дуже ніжно її обіймав.

ПРИСПІВ

Білий сніг, білий сніг, білий сніг,
Білий сніг у повітрі кружляє,
Білий сніг, білий сніг, білий сніг
На траву і на листя лягає.
Білий сніг, білий сніг, білий сніг,
Білий сніг простеливсь оксамитом,
Білий сніг, білий сніг, білий сніг
В поцілунку зустрівся із цвітом.

Десь у полі туман розстелився,
Вітер ніжно гойдає жалі,
В серці смуток чомусь оселився,
Наче спомин про дні золоті.
І діброва дрімає у тиші,
Гай шепоче про літо нове,
А мелодія серце колише,
Наче пісню, що знов оживе.

ПРИСПІВ

Білий сніг на зеленому листі,
Наче спогад, який оповив,
І злітає мелодія чиста,
Бо він ніжністю все полонив.
Білий сніг на зеленому листі,
Вітер лагідно шепче в гіллі,
І дорога в тумані сріблистім,
Всюди казка на білім крилі.

ПРИСПІВ

17.12.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1053432

Я вдихаю твою ласку,
Чистий подих моїх мрій,
Я потрапив в гарну казку,
І здається сам не свій.

Ти торкаєшся мов світло,
Що пробуджує життя,
І між нами кожна мить
Це найкращі відчуття.

Я втрачаю всі слова,
Коли очі твої грають,
Бо в них ніжність ожива
Й моє серце огортає.

Ти для мене, моє сонце,
Що випромінює любов,
Ніжно світить у віконце,
Й зігріває мою кров.

Я вдихаю твій світанок –
Це для мене нагорода,
Бо з тобою кожен ранок–
Найніжніша насолода.

Ти моє диво живе, незбагненне,
Світло, що в серці палає щоденне.
Подих весни у зимі та зелене
Поле, надій у душі лиш для мене.

Ти — моя тиша й мій грім водночас,
Мій теплий світанок у прохолоді.
Все, що шукав я в безмежжі, — це в нас,
Все, що люблю я — у твоїй природі.

Ти моє диво, що диха й цвіте,
Кружляє вітрами, чуттям огортає.
І де б я не був, шлях до тебе веде,
Бо моє серце твоє відчуває.

В тобі світиться любов —
Немов світанок на долоні.
Тремтить мій подих знов і знов,
Коли торкаю твої скроні.

Твоє тепло мені — як кров,
Що б’ється в серці однотонно.
Торкнись — і оживе все знов,
Моє бажання невимовне.

Ти — мов вогонь серед ночей,
Який не спалює, а гріє.
У шепоті твоїх плечей
Моє кохання ніжно зріє.

І я без тебе вже не я,
Бо ти — любов моя і мрія.
У кожнім погляді — моя
Найнеобхідніша подія.