Немає спокою мені —
Вдома у мене живе
Жінка небесної краси!

Від неї в серці пожар,
Вона — мій безцінний дар,
В очах її — зоряний шлях,
А ніжність — у теплих руках.

Кожен мій подих — для неї,
Для моєї земної феї.
Вона — і молитва, і сповідь,
Почуттів моїх чиста повінь.

Весь світ затихає навколо,
Коли чую її я голос.
Це щастя — її кохати,
І все життя їй віддати.

Я все подолаю на світі,
Лиш би бачити очі ці світлі.
Вона — моя сила і доля,
Моя найсолодша неволя.

Я по шматочках збираю твій образ,
В туманній своїй голові,
Бо як мені страшно дістатися дна,
Де стерті дні роковí.
Та через уламки туманної памʼяті,
Намагаюсь згадати лице,
Через яке проливаю сльози прокляті,
І моє серце кровʼю тече.
Малюю дні де вже немає мене і тебе,
В своїй і без того розпʼятій душі,
Бо знаєш, душа без цього пече і реве,
І гасне без тебе в холодній імлі.

Але боюся в цьому світі тільки одне…
В одну мить забути тебе.
Забути твоє мальовниче лице,
Не згадати як я кохала тебе.
Боюся стерти з серця твій погляд,
Розчинити в минулому твої обійми
Та поховати в памʼяті як ти був поряд…

Я не зможу це пережити.

Я віддам все, щоб повернутись в ті часи,
Де я була справді живою.
Я віддам все, лиш за погляд один,
Заради якого заплатила душою.

Я віддам все, що маю в житті,
Тільки б знову почути «кохана»,
І загубитись в простій теплоті,
Де я поруч з тобою — жадана.

Я спущу з молотка все життя,
Тільки б знову загубитись в тобі,
Розчинитись ніби у тихій імлі,
І увесь світ не потрібен більше мені.

Я покладу на вівтар своє життя,
Тільки б знову опинитись у раю,
Бо без тебе я ніби в холодній пітьмі,
Де повільно щодня помираю.

Кохана-це спокій у кожному дні,
Кохана- це сила і підтримка мені,
Кохана -це радість в кожній хвилині,
Кохана — це ласка в простому мовчанні.

Кохаю тебе дружина моя
Кохаю тебе більше за все
Кохаю тебе, бо ти сонце моє
Кохаю тебе, без тебе хто я є?

Я буду твоїм крилом,
Я буду твоїм щитом,
Я буду твоїм човном,
Я буду твоїм теплом.

Тебе кохати хочу завжди
Тебе балувати, приємно мені
Тебе спокієм і турботою одарю
Тебе одну на цілому світі люблю.

Милувалась зорями, умивалась росами,
Травами духмяними заплітала коси я,
Бігла на побачення, ледь землі торкаючись,
Полюбила милого долі усміхаючись.

Лиш торкнуся любого — тіло обпікає,
Хай уста палають, хай душа згорає.
Народилась пісня нової любові,
Підхопив ту пісню вітер у діброві,
Та поніс степами, та поніс ланами,
Хай весь світ дізнається, як бути коханою.

Зорі з неба сяють, місяць посміхається,
Він до тої пристрасті щоніч прихиляється.
Губи заціловані, тіло розпашіле,
Віддала я милому своє біле тіло.

Так квітка зривається, так любов кохається.
Першоцвіт дівочий назавжди лишається —
Спогадам солодким у ясні теплі ночі.
Що б в житті не сталося, що б доля не пророчила,
Те, що було в юності, серце не зурочить.

До кохання першого бігла стежкою білою,
Бо кохання перше росою напоїла я,
Божою росою, чистою водою.
Травами духмяними тіло оповила,
Трави ті духмяні дали мені крила.

У вирій відлітала, з зорями співала
Про своє кохання їм розповідала.
14.08.2025

Я кохаю тебе коли сплю
Я кохаю тебе коли йду
Я кохаю тебе коли молюся
Я кохаю тебе коли з дітьми гуляю
Навіть коли злюсь,
Коли сваримося,
Коли разом каву варимо
І коли дітей спати вкладаємо
Я кохаю тебе коли дивлюся на тебе
І коли далеко від тебе
І все навколо про тебе нагадує
І я знову пилко кохаю
Я знову хочу обійняти тебе
Приласкати тебе,
Ніжно прошептати
Кохаю тебе!!!
І буду кохати тебе
До поки моє серце б'ється
І розум пам'ятає
І душа моя палає –
Тому що я тебе кохаю.

Каштанова свіча
Яскраво так горіла,
Торкнутися плече
Твого я так хотіла,
У вальсі закружлять,
Поринути у казку,
Кохать, кохать, кохать
І дарувати ласку.

Та з радості співать
Щоби душа хотіла,
Від щастя раз у раз
Моє серденько мліло.
З тобою ми удвох,
Сп"янілі від любові,
Сховатись під крило
Її були готові.

2018 р.

Весна торкнулась ніжно рук,
І світ наповнився любов'ю,
Уста шепочуть серця звук,
І кличуть бути лиш з тобою.

Твій погляд — наче теплий день,
Що душу тихо зігріває,
І серед тисячі пісень
Твою лиш серце відчуває.

Коли весна цвіте в саду,
Я бачу в квітах твої очі,
І крізь усмішку молоду
Любов говорить між рядочків.

Ти — моя тиша і весна,
Мій світ, мій подих і надія,
І навіть ніч стає ясна,
Коли про тебе серце мріє.

02:17 — екран світиться синім,
Ти знов у “онлайн”, але ніби без імені.
Пишеш “привіт” — і стираєш до крапки,
Ми чемпіони у власній поразці.
Кава холодна, як наші “побачим”,
Ми вже не раз розходились і наче
Кожного разу востаннє, серйозно —
Тільки чомусь знову пізно і грозно.

Між нами коротке замикання,
Слова — це зайве зізнання.
Ти знаєш мій код, я знаю твій пароль…
Але не знаємо роль.
Не набирай, не набирай мене після двох,
Бо ми з тобою як вогонь і порох.
Не набирай, не шукай моє “алло”,
Ти ж знаєш — знову затягне в коло.
Не набирай…
Якщо не хочеш знову болю.
Не набирай…
Я все одно відповім поволі.

Ти кажеш: “Все просто” — а просто не буде,
Ми наче актори в чужому етюді.
Граєм дорослих, але по-дитячому
Ділимо ніч на “пробачу — не пробачу”.
Моє таксі під твоїм під’їздом,
Мовчу голосніше, ніж крики і свисти.
Серце на вібрі — режим “без звуку”,
Та ти моя найгірша звичка й наука.
Між нами коротке замикання,
Слова — це зайве зізнання.
Один пропущений — і я вже твій,
Хоча клялась: “Не мій”.

Не набирай, не набирай мене після двох,
Бо ми з тобою як вогонь і порох.
Не набирай, не шукай моє “алло”,
Ти ж знаєш — знову затягне в коло.
Не набирай…
Я сильна тільки до першого “хто ти?”.
Не набирай…
Бо я прийду навіть пішки крізь сльоти.
Блок — розблок,
Крок — ще крок,
Ми не вміємо “стоп”.
Це не любов —
Це електрошок,
І нам мало знов.

Не набирай…
Або набери.

Я сьогодні така смішна,
Говорю сама до вікна,
Посміхаюсь маршруткам і людям —
Бо ти написав: “Я сумую”.
І хай подруги крутять пальцем,
Кажуть: “Знову ти в своїй казці”,
А мені так добре, чесно,
Наче світ став трохи тісний.
Я не дивна, ні-ні-ні,
Просто ти в моїй голові.
І хай всі думають, що я…
Трошечки “ой-ой-ой”…
а я добезтями закохана,
Трохи сонячна, трохи зморена.
Я не дивна — це все твоя вина,
Бо від тебе в мене весна.
Я не дивна — я просто твоя,
І мені так личить ця маячня.
Хай сміються — ну і дарма,
Я щаслива, бо я твоя!
Я танцюю на кухні сама,
Поки кава збігає з ранку.
Телефон мій — як талісман,
Бо там твоє “добраніч, панянко”.
Я не п’яна від вина —
Я п’яна від твого “привіт”.
Ти смієшся — і я пливу,
Наче човен без берегів.

І нехай цей світ серйозний
Каже: “Треба обережно”,
А я хочу навпаки —
Щоб без гальм і без “якби”.

Мамо, не сварись —
Я не зіпсувалась!
Просто в серці хтось
Тихо оселився.

Я не дивна!
Я жива!
Я закохана —
І мені це так пасує…