Привіт, синочку. Вже поріг сипучим снігом замітає. На дворі 26 рік, але твоїх слідів немає. Не йдеш по снігу крадькома, щоб нас із св’ятом привітати… А за вікном така зима, не хочеться виходить з хати. Я свої сльози обітру, Господь хай рани полікує. В твою кімнату я зайду і тут тобі заколядую. І понесеться… В небеса полине спів… І ти почуєш… Бо я ще в вимірі іду… Ти вже у вічності св’яткуєш. Христос ся рождає! Славімо Його!
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Я дякую Богу за все що я маю: За серце, за подих, за віру святу, За мудрість, за вміння й земне розуміння й пізнання того, з ким я поруч іду За зоряне небо, за вітру обійми, за сонячний ранок, за літнє тепло За чистії роси й за гостре каміння, йдучи по якому ти віриш в добро За щирих людей, за чарівную мову, за пісню співучу, що в грудях бренить, За посмішку з ранку й душевну розмову, за кави ковток і за радості мить, За зиму і літо, за весни суцвіття і осені шелест земних кольорів Я дякую Богу за все що я маю, Що Господь мені дарувати хотів
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Я дякую Богу за все що я маю: За серце, за подих, за віру святу, За мудрість, за вміння й земне розуміння й пізнання того, з ким я поруч іду За зоряне небо, за вітру обійми, за сонячний ранок, за літнє тепло За чистії роси й за гостре каміння, йдучи по якому ти віриш в добро За щирих людей, за чарівную мову, за пісню співучу, що в грудях бренить, За посмішку з ранку й душевну розмову, за кави ковток і за радості мить, За зиму і літо, за весни суцвіття і осені шелест земних кольорів Я дякую Богу за все що я маю, Що Господь мені дарувати хотів
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Йде Різдво, прямує в зорянім намисті, Янгол над хата́ми крила розгорнув, Сніг лягає сріблом на віконця чисті, Бо на світ в стаєнці з’явиться Ісус.
Дзвони линуть в небі, мов дитячі мрії, Ру́ки ми складаєм в щирих молитва́х, Боже, дай нам сили, дай любові й миру, Щоб жила́ Вкраїна вільна не у снах.
Коляда лунає, пісня неземная, Йде від хати, лине в зоряний прості́р, Сяє над вертепом зірка провідная, І в душі співає Ангел із хорів.
За столом родина і молитва щира, Очі повні віри, серце – як вогонь, Хай Госпо́дь з Небес нам зі́шле сво́ю міру: Мир і перемогу, що зросте з долонь.
Тиха ніч святая, сніг лягає м’яко, Тиша в Божім світлі, Божа благодать, Хай в душі́ зростає віра, як зернятко, І веде крізь те́мінь зви́тягу кувать.
Хай замість тривоги – дзвони на світанку, Хай дитя сміється, а не плаче в сні, Хай в душі – колядка, а не чорні ранки, І в серцях молитва, як зоря в вікні.
Хай молитва наша все зліта до Бога, Й буде понад нами Божа благодать, Хай веде нас віра крізь важку дорогу, І свічкам життєвим хай не дасть згасать.
На столі – пшениця, в рушниках – надія, Під обрусом – пам’ять, в серці – рідний край, Хай Пречиста Діва буде в наших мріях, Буде нам як Мати й захисти́ть наш край.
Йде Різдво, прямує в зорянім намисті, Янгол над хата́ми крила розгорнув, Сніг лягає сріблом на віконця чисті, Бо на світ в стаєнці з’явиться Ісус.
Дзвони линуть в небі, мов дитячі мрії, Ру́ки ми складаєм в щирих молитва́х, Боже, дай нам сили, дай любові й миру, Щоб жила́ Вкраїна вільна не у снах.
Коляда лунає, пісня неземная, Йде від хати, лине в зоряний прості́р, Сяє над вертепом зірка провідная, І в душі співає Ангел із хорів.
За столом родина і молитва щира, Очі повні віри, серце – як вогонь, Хай Госпо́дь з Небес нам зі́шле сво́ю міру: Мир і перемогу, що зросте з долонь.
Тиха ніч святая, сніг лягає м’яко, Тиша в Божім світлі, Божа благодать, Хай в душі́ зростає віра, як зернятко, І веде крізь те́мінь зви́тягу кувать.
Хай замість тривоги – дзвони на світанку, Хай дитя сміється, а не плаче в сні, Хай в душі – колядка, а не чорні ранки, І в серцях молитва, як зоря в вікні.
Хай молитва наша все зліта до Бога, Й буде понад нами Божа благодать, Хай веде нас віра крізь важку дорогу, І свічкам життєвим хай не дасть згасать.
На столі – пшениця, в рушниках – надія, Під обрусом – пам’ять, в серці – рідний край, Хай Пречиста Діва буде в наших мріях, Буде нам як Мати й захисти́ть наш край.
Таємнича ніч Різдва в Україну завітала, Де Марія Пресвята свого сина сповивала. Огортала ніжно так, цілувала і співала: Люляй, серденько моє, я на тебе так чекала. Ти дарунок мій з небес, благодать самого Бога. Ти прийшов нести свій хрест.. нелегка буде дорога… Ти спасіння для людей, тих, що вірують у Тебе. Спи, маленький, засинай … Ти блакить самого неба. Свої ручки простягни на знедолену Вкраїну. І любов’ю огорни всіх людей, усі родини. Наші сльози обітри і даруй душі спасіння. Ти прийшов до нас з небес… В вірі дай знести терпіння… Спи, Ісусику, дрімай. Сни нехай колишуть мрії. Ти прийшов в чудовий край, повний світла і надії. До Марії Божий Син простягає рученята. Ними хоче Бог з небес всі народи обійняти. І Вкраїну чарівну …, що по хресній йде дорозі, І родину не одну, що ще досі у тривозі, І батьків, які дітей в вічність серцем проводжають, І соколиків-солдат, що в окопах замерзають. Й душі світлі, в небесах, що піднялися до РАЮ, Що пройшли земний цей шлях. Їх до себе пригортає. Спи, маленький, засинай, хай зникають всі тривоги. Україна – чудний край. Тут ідуть святі дороги. Споконвіку ця земля Богом дана для спасіння. І відродиться вона. Благодаті тут коріння. Спи, Ісусику, дрімай, ми співаєм крізь руїни: Народився нам Христос! Він спаситель України!
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
