Батько Перун ти небесний володар,
В давні часи покровитель князів.
Ти їздиш по небу в своїй колісниці,
Полюєш на нечисть та так що чуть грім.

Ім'ям твоїм завжди клялись наші предки,
Ти був охоронцем для внуків своїх.
Та сталося так що могутнім слов'янам
Насильно сказали хрести начепить.

Поставили вільний народ на коліна,
Назвали рабами, загнали в церкви.
В цій паніці люди немов подуріли,
Забули на довго про Рідних Богів.

Але йшли роки і як не старались,
Рідну віру спалити,топтати,втопить.
І ось прийшов час до Богів повертатись ,
Бо код ДНК не можливо згубить.

Ця віра не в книзі ,не в храмі й іконі,
Вона у нас в серці, оточує нас.
У ріках, у лісі, в широкому полі,
Це рідна земля, що є мати для нас.

Звертаюсь до Рода, Перуна, Сварога,
До всіх Богів Праві,я славлю вас всіх.
І хочу сказати від всього народу,
Пробачте будь ласка онуків своїх.

Велесе Боже , хранитель природи,
Ти охоронець звірів і світів.
Дай мені сили, наснагу і мудрість,
Щоб не соромити предків своїх.

Рід прославляли свій завжди я буду
І не забуду славити Правь.
Скоро згадається все що забуте,
Скрізь буде чути Слава Рідним Богам.

Що сталося в цілому світі?
Чому так змінилися люди?
Забули про совість і дружбу,
Зневіра у світле майбутнє.

Забули що значить Кохання ,
До матері, людства, країни.
Людей поглинає нажива,
Хто більше зумів заробити.

Воюють, вбивають, грабують,
Забруднюють,нищать природу.
А потім шукають хто винен,
Та винних немає ніколи.

Забули що предки казали,
Щоб жили по совісті в мирі.
Щоб Рід свій завжди прославляли,
І матінку землю любили.

Тоді буде кожен в достатку,
І матеріально й духовно.
Серця запалають коханням,
Та щастя оселі наповнить.

Закінчаться війни й хвороби,
Як тільки прокинуться люди.
Всім серцем повірять в майбутнє,
Де скарб є не гроші а ЛЮДИ.

Род могутній тебе прославляю,
Ти створив всі світи і Богів.
Твоє ім'я в приРОДа, РОДина,
Ти основа життя на землі.

Род творець ,Праві,Яві,і Наві,
Ці світи то є поділ буття.
В Яві внуки твої проживають,
Богів Праві завжди прославля.

Ти РОДив собі сина Сварога,
Щоб тобі гарний був помічник.
Працьовитого майстра, що в кузні,
Допоміг вдосконалити світ.

Дуб великий який посадив ти,
Що є символом всіх трьох світів.
Ми шануємо кожен листочок,
Під гілками його ми зросли.

Слава Роду лунає по всюди,
Що життя дав майбутнім Родам.
Роду Слава від круга до круга.
Годі кланятись мертвим хрестам.

До Бога Сварога звертаюсь сьогодні,
Що є покровитель ремесел й вогню,
Ти викував зорі і місяць із сонцем,
Щоб нас зігрівали,розганяли пітьму.

У кузні твоїй кипить завжди робота,
Ти викував плуга й на землю спустив.
А також щоб шлюб був міцним як залізо.
Обручку весільну ти людям створив.

О мудрий Свароже тебе прославляю,
Ти вчиш людей праці, На рідній землі.
Як землю орати,залізо кувати,
Та як із родиною в злагоді жить.

З дружиною Ладою діток ростили,
Вони всі Сварожичі, твої сини.
У домі небеснім вони виростали,
Богами зростали на поміч тобі.

Тебе попрошу я від всього народу, Закрий наше небо залізним щитом.
Щоб діти не бачили більше ракети,
Забули тривоги немов страшний сон.

Священним вогнем із небесної кузні,
Розплав усю зброю,що нас убива.
А воїнів наших в холодних окопах,
Як лагідний Батько теплом зігрівай.

Онуки твої дуже мріють,що скоро,
Закінчаться війни, настане весна.
Всі знову у мирі почнуть працювати,
Знанням і ремеслам дітей научать.

Не хочу я храмів із їх куполами,
Хрести і ікони назад заберіть,
Отих бізнесменів що звуться попами
Які прикриваються словом якимсь.

Не хочу я більше стоять на колінах,
Щоб хтось мене в очі рабом називав.
Я вільний, нащадок слов'янського Роду.
Стрибог мене в люльці колись колисав.

Не треба лякать мене всіма гріхами,
З дитинства навчав Род по совісті жить .
І Адом міфічним з страшними чортами,
Я вірю в світ Наві ,там духи живуть

Піду я до лісу, там мати природа,
Здоров'ям наповнить,як дуб віковий,
Зустріну там Велеса мудрого Бога,
Поради спитаю як правильно жить.

А як буде втома піду я до Дани,
Богиня води хай очистить мене.
Водою цілющою втому змиває,
Напитися дасть і спрага пройде.

Не треба мені щоб спитати поради,
Ходити в будівлі,молитви учить.
Я можу звернутись своїми словами,
І Боги підкажуть що далі робить.

Рідна віра,це прадідів мудрість,
Як в гармонії з всесвітом жить.
Що в стихіях є духи природи,
Треба з ними уміть говорить.

Ліс для кожного рідна домівка,
І не треба у домі смітить.
А якщо будеш шкоду робити,
Не відпустить тебе Лісовик.

Воду предки завжди шанували,
Її капля початок життя.
І Богиню води прославляли,
Слава Дані на довгі віка.

До вогню особлива пошана,
Він є батьком славетних стихій,
Подарунок з небесної кузні,
Щоб домівки зимою зігрів.

А про матінку землю казали,
Годувальниця ти всіх Родів.
Шанобливо тебе обробляли,
А зимою давали спочить.

Про Стрибога також пам'ятали,
Він славетний володар вітрів.
Моряки йому пісні співали,
Він вітрила наповнював їм.

Цим знанням із дитинства навчали,
Не релігія це , а життя.
Про цю віру книжки не писали,
А наповнювали нею серця.

Зайду я на капище вгору долоні,
Звернуся до Праві,до Рідних Богів.
Нехай землі рідній і нам допоможуть,
Здолати орду що прийшла у наш дім.

Попрошу Перуна нехай жене громом,
За наші кордони прокляту орду.
А блискавки техніку палять ворожу,
Щоб в наших полях не топтались вони

Звернусь до Сварога до коваля майстра.
Щоб виковав лати для наших бійців.
які б захищали від куль і снарядів,
Життя рятували усіх козаків.

До Велеса мудрого хочу звернутись,
Щоб він у лісах гарний був провідник.
А тих хто загинув за нашу свободу,
Веди у світ Наві, вже час їм спочить.

І я точно знаю що Боги почують,
Не кинуть у скруті онуків своїх.
Здолати орду вони допоможуть,
Щоб в мирі могли прославлять ми свій Рід.

Вернемось в історію,давнє минуле,
Коли Володимир хотів стать святим.
Якого затьмарила влада і слава,
Щоб бути володарем усіх світів.

Тоді і прийшло в наші землі прокляття
Коли він відрікся від Рідних Богів.
Повірив в Христа сам прийняв Християнство,
Вогнем і мечем свій народ похрестив.

На декілька літ затягнулось насилля,
Він капища нищив, Волхвів убивав.
Забрав у слов'ян їх Богів і свободу,
І мертвим хрестом на віки закував.

Та ось прийшов час, розвалити прокляття,
Згадати могутність слов'янських Богів.
До Рідної Віри усім повертатись.
Вернути на землі достаток і мир.

Щоб слава Родів знов по всюди лунала,
Закінчились війни,свободу знайшли,
Під захистом Праві, дітей научали,
Не треба нам більше релігій чужих.

Лада Ладушка наша ти мати,
Ти гармонію в світ принесла,
в дар дала нам красу і кохання,
І наповнила ними серця.

Берегиня родючості й шлюбу,
Ти Богиня життя і весни,
Під твоєю опікою діти,
Грають вільно на рідній землі.

Ти даєш й бережеш урожаї,
Щоб в достатку онуки жили.
За пологами стежиш ретельно,
Щоб міцніші ставали Роди.

Поверни пам'ять внукам Сварога,
Щоб верталися в віру свою,
Руки вгору тягнули до сонця,
А не бились чолом об землю.

Ще прошу в тебе миру людського,
І припинення війн на землі.
Щоб не плакали мами й дружини,
Та живі повертались сини.

Слався Лада Великая Мати,
Захисниця слов'янських Родів.
Збережи наші землі родючі,
Від біди і любих ворогів.