Можливо, справді я залишуся тінню твоєю,
чи жартом за столом твоєї нової сімʼї.
Та ти для мене була і будеш корозією.
Ти залишаєш слід у мені – зв’язок металу і душі.

Чи, може, ти згадаєш мене у жарті,
що буде линути крізь твій сміх?
Та мене роз’їдає до кінцівок пальців.
Ти давно з цього виросла, а я дорослим стати не зміг.

Не покидай мої мрії, залиті бензином.
Я все ще не кинув у калюжу сірник.
Бо я не забуваю, як ти мені потрібна,
і як твій силует раптово зник.

Не покидай мої мрії, залиті бензином.
Я все ще не кинув у калюжу сірник.
Я докажу, що я реально важний,
а ти спаскудиш вогнище на дим.

Можливо, справді я залишуся тінню твоєю,
чи жартом за столом твоєї нової сімʼї.
Та ти для мене була і будеш корозією.
Ти залишаєш слід у мені — зв’язок металу і душі.

Вітром задує мене тривожно,
запахом твоїх смачних духів.
Я обернусь, оглянуся навколо,
згадаю – і заплачу, як тебе не зберіг.

Та ти для мене була і будеш корозією,
королевою залежності – мій гріх.
Я залишусь твоїм приналежним,
я залишусь лежати коло твоїх ніг.

Не покидай мої мрії, залиті бензином.
Я все ще не кинув у калюжу сірник.
Бо я не забуваю, як ти мені потрібна,
і як твій силует раптово зник.

Не покидай мої мрії, залиті бензином.
Я все ще не кинув у калюжу сірник.
Я докажу, що я реально важний,
а ти спаскудиш вогнище на дим.