Мовчи, не розказуй, як б’ються шакали,
Які – мов ягнята у людських очах.
Мовчи, не розказуй про те, що побачив –
Не матимеш спокою ще у стократ!
Замовкни! Скорися! Ти ж вижити хочеш?
Ховайся під маску. Так легше ж гребти?
Живи, посміхайся, заглядай у очі-
Дарма,що бехливі, – усе ж разом йти…
Терпіти …терпіти …О так! Це шліфує!
І Стус щиросердно так заповідав.
… Знов не дочитали, приспані брехнею.
У цьому, на жаль, наша справжня біда.
Не вміємо жити у праві й свободі,
Бо тисячі років ярмо: хто кого….
Колихані в лоні чужоземним словом,
Не можемо нині впізнати свогО!
Нам зручно ж у масах.Хтось б’ється за волю,
Життя віддає.Ну а десь маскарад.
На жаль, не дочитуємо ми ще й долі.
Уміли б читати – давно був би лад.