Караваном калюжі уздовж —
Гроза наслідила,
Й гарний вечір тако́ж —
Свіжість все вкрила.

Цвіте, пахне жасмин ще,
Ніде́ вітру не чути,
Стриж літає, полює все,
Бо червень — не лютий.

Літо йде, до зими
Не так вже й далеко —
Листопа́д восени,
В сумнім небі лелеки.

І ключі журавлів,
Непроглядні тумани,
Між калини кущів
Стиглі ягоди п'яні.

06.06.2026.
Ганна Зубко

Згори чулося тихе „курли",
Журавлів клин єднався із небом,
Сум на захід птахи ті несли́
Над річками, лісами, степом.

Все вслухалось у плач той, журба
Поселялася в кожному болем,
Відлітали птахи від гнізда
В уже звичну далеч за морем.

Проводжали осіннім всі днем,
Й вітерець підтримував крила,
Птахи рівним летіли ключем
І була там незвідана сила.

Тисячі́ кіломе́трів! Жах!
Помах крил на довгі години.
Хвилювання, подив і страх,
Співчуття з боку людини.

05.06.2026.
Ганна Зубко

Хтось з сусідів затіяв ремонт,
Стука дятлом із ранку до ночі,
Тож ходьбу підключаю —
свій спорт,
Заскучали за берегом очі.

Припізнилась, вже літо іде,
Всюди зе́лено, стежка в болоті,
До осики хміль вуса плете,
І мурашки уже у турботі.

Ловлю бажаний щебет з куща,
Уже інший згори доліта́є,
Хоч мелодія ніжна, проста —
Біля дому такої немає.

Простоту бачу в всьому,це факт,
Бо й сама з усьо́го простого,
Загорнулась долоня в кулак —
Упіймала жучка дрібного.

В очереті шершавім рука,
На стебе́льці гладенькому зілля,
У воді майже вся осока,
Верболозу купається гілля.

До трави біжить хвиля, піску,
Поміж пальці стікає, лоскоче,
Вітер крутиться у танку,
Поряд жаба стрекоче.

05.06.2026.
Ганна Зубко

Хтось з сусідів затіяв ремонт,
Стука дятлом із ранку до ночі,
Тож ходьбу підключаю —
свій спорт,
Заскучали за берегом очі.

Припізнилась, вже літо іде,
Всюди зе́лено, стежка в болоті,
До осики хміль вуса плете,
І мурашки уже у турботі.

Ловлю бажаний щебет з куща,
Уже інший згори долітає,
Хоч мелодія інша, проста —
Біля дому такої немає.

Простоту бачу в всьому,це факт,
Бо й сама з усьо́го простого,
Загорнулась долоня в кулак —
Упіймала жучка дрібного.

В очереті шершавім рука,
На стебе́льці гладенькому зілля,
У воді майже вся осока,
Верболозу купається гілля.

До трави біжить хвиля, піску,
Поміж пальці стікає, лоскоче,
Вітер крутиться у танку,
Поряд жаба стрекоче.

05.06.2026.
Ганна Зубко

Весна, що радісно влетіла,
Швиденько справи всі зробила.
Сади розквітли, запахтіли,
Птахи додому прилетіли.

Метала блискави та грози,
Неначе кидала погрози.
Під звуки грому танцювала,
Чечітку вправно вибивала.

Трава росте і цвіт буяє,
На Літо сонячне чекає.
А Вітер, що плясав з Весною,
Втішаючись її красою,

приліг в садку, погладив квіти —
так Літо вирішив зустріти.
Прийшла заграва, спалахнула
і зникла, мов хвостом майнула.

Минула ніч, вже ранок вмився,
Всміхнувся, Літу поклонився.
Воно ж веселе та рум'яне,
Іскрилось сяйвом полум'яним.

Все теплим сонечком зігріто.
Ура! Нарешті! Літо! Літо…

05 червня 2026 р.

Холодний дотик вже відчула,
Не личить літу та пусте,
До його свіжості пірнула,
Де зелень з швидкістю росте.

Похмурі дні, то дощ, то буря,
Не стало сонця вже в вікні,
Та… було́ би стільки то́го горя,
Все ж краще, ніж спекотні дні.

Осіння до снаги погода,
Ні холодів, ні спеки там,
І до душі її природа,
І є увага тим дощам.

Осіннім днем якби́ бродити,
Під сонцем, в хмурості дощу,
Нову мелодію творити,
Або ж піддатися віршу́.

02.06.2026.
Ганна Зубко

І вже осінь, тиха та ніжна,
Навівала немало думок,
Трава в'яла й суха цьогорі́шня
Розляглася обабіч стежо́к.

Жовкло листя, мінялося з днями,
Вже й потроху спада́ло скрізь,
За далекими берегами
Теж помітно мінявся ліс.

Вішав сутінки вечір всюди,
Прохолода торкалася плеч,
Де по-літньому вдягнені люди,
І де просто накинутий френч.

01.06.2026.
Ганна Зубко

Похмуре небо, дощ стіною,
Стихає вітер й знову дме,
Усе прощається з весною,
А завтра літо обійме́.

Гаряче сонце де із ранку,
І часта втома поміж днів,
Тумани, ро́си у світанку
Та ніжні співи солов'їв.

Повітря пахнутиме медом —
Причетні липи будуть всі,
І десь жовтітимуть під небом
Густим колоссям пшениці́.

Там і метелики, і бджоли,
І комарі у вечорах,
Гаї у зелені, діброви,
Рум'яні яблука в садах.

Й гроза не раз туди ввірветься
Та за законами всіма
Доволі швидко все минеться,
Тому, що літо — не зима.

31.05.2026.
Ганна Зубко

Перецві́ли садки, пе-ре-цві́-ли,
Трохи швидко, а може й і ні,
Понад міру десь цвітом рясніли,
І були́ десь не дуже рясні.

Цвіт каштана лежить при дорозі
На сухому покосі трави,
А дощу слід вже на порозі,
І ні вітру, ані грози.

Густа зелень лише довкола,
Й сонні де-не-де ліхтарі,
Прямо вулицею — школа,
По ній з ранцями — школярі.

19.05.2026.
Ганна Зубко

Відцвіли́ всі садки і каштани,
Туман білий уже не стоїть,
Як дарунок, що довго чекали —
Появився і зник за мить.

Цілували той цвіт чиїсь очі,
Його ніжність — із сонцем, дощем,
Цілували травневої ночі,
Вечорами, і ранком, і днем.

Цвіте небо голубизно́ю,
Стоять хма́ри — вітер пропав,
А він стиха, поміж травою,
Пелюстки перебирав.

19.05.2026.
Ганна Зубко