І вже осінь, тиха та ніжна,
Навівала немало думок,
Трава в'яла й суха цьогорі́шня
Розляглася обабіч стежо́к.

Жовкло листя, мінялося з днями,
Вже й потроху спада́ло скрізь,
За далекими берегами
Теж помітно мінявся ліс.

Вішав сутінки вечір всюди,
Прохолода торкалася плеч,
Де по-літньому вдягнені люди,
І де просто накинутий френч.

01.06.2026.
Ганна Зубко

Похмуре небо, дощ стіною,
Стихає вітер й знову дме,
Усе прощається з весною,
А завтра літо обійме́.

Гаряче сонце де із ранку,
І часта втома поміж днів,
Тумани, ро́си у світанку
Та ніжні співи солов'їв.

Повітря пахнутиме медом —
Причетні липи будуть всі,
І десь жовтітимуть під небом
Густим колоссям пшениці́.

Там і метелики, і бджоли,
І комарі у вечорах,
Гаї у зелені, діброви,
Рум'яні яблука в садах.

Й гроза не раз туди ввірветься
Та за законами всіма
Доволі швидко все минеться,
Тому, що літо — не зима.

31.05.2026.
Ганна Зубко

Перецві́ли садки, пе-ре-цві́-ли,
Трохи швидко, а може й і ні,
Понад міру десь цвітом рясніли,
І були́ десь не дуже рясні.

Цвіт каштана лежить при дорозі
На сухому покосі трави,
А дощу слід вже на порозі,
І ні вітру, ані грози.

Густа зелень лише довкола,
Й сонні де-не-де ліхтарі,
Прямо вулицею — школа,
По ній з ранцями — школярі.

19.05.2026.
Ганна Зубко

Відцвіли́ всі садки і каштани,
Туман білий уже не стоїть,
Як дарунок, що довго чекали —
Появився і зник за мить.

Цілували той цвіт чиїсь очі,
Його ніжність — із сонцем, дощем,
Цілували травневої ночі,
Вечорами, і ранком, і днем.

Цвіте небо голубизно́ю,
Стоять хма́ри — вітер пропав,
А він стиха, поміж травою,
Пелюстки перебирав.

19.05.2026.
Ганна Зубко

Відцвіли́ всі садки і каштани,
Туман білий уже не стоїть,
Як дарунок, що довго чекали —
Появився і зник за мить.

Цілували той цвіт чиїсь очі,
Його ніжність із сонцем, дощем,
Цілували травневої ночі,
Вечорами, і ранком, і днем.

Цвіте небо голубизно́ю,
Стоять хмари — вітер пропав,
А він стиха, поміж травою,
Пелюстки́ перебирав.

19.05.2026.
Ганна Зубко

У грудні сніг? Ви що, смієтесь?
Коли таке було? Не пам’ятаю я тепер.
То може десь в Карпатах, на півночі холодній,
Насипе трохи — та зійде.

У грудні ще цвітуть в саду троянди,
У затишку сховавшись від вітрів,
Ще айстри у садах чекають на морози,
І не рахують, скільки залишилось днів.

Ви схаменіться, не кличте рано зиму,
Вона прийде на Старий Новий рік,
Ще дрижаки не зможете стримати,
Бігом ховайтесь у житло своє.

А я не той… минуло років сорок,
Як я сніжки морозом гартував,
І сніг лежав на Новий рік у горах,
А зараз — дощ стежки позаливав.

Я вже не той, сумую за минулим,
Сльоза збігає дощиком рясним,
І погляд застилає дим туману,
Лиш сивий сніг лягає біля скронь.

Оце і радощів мені лишилось,
Що Миколай з дарунками прийде,
І Новий рік на святі затанцює,
І сміх дитячий в хату заведе.
03.12.2025 РОЗДУМИ

На вулиці плюс вісім, осінь,
Бруд, калюжі, цілий день дощить,
Біля батареї я суглоби грію,
У вікно дивлюся, щось мені щемить.

Ще зими немає, а тепла чекаю,
Десь літо на півдні, на гілках сидить.
До нас не поспішає, там ще відробляє,
Зиму та весну треба пережить.

Світло то тікає, то знову заходить,
На довго не лишається, посидить й біжить.
Вип’є чай зі мною, щось пообіцяє,
Поки я второпаю, зникло воно в мить.

Осінь, осінь, осінь, сивина в волосся,
Вся твоя чарівність у мішках лежить,
Впала позолота, жовта із червоним,
Грудню залишила сіро-чорний світ.

Добре погуляла, всіх зачарувала,
Щоби пам’ятали весь наступний рік.
Речі всі зібрала, зиму виглядала,
Залишила в спадок мряку та дощі.

Нас ти розважала, листям огортала,
Щоб не забували твої осінні дні.
Нова господарка буде про нас дбати,
Принесе з собою свято в Новий Рік.

Ковзанки та санки, лижі та гулянки,
Снігом нам прикрасить сіро-чорний світ.
22.11.2025 Лірика

Дерева голі, без вбрання,
Скинули одяг, мов нудисти.
Літає містом лиш сміття,
Й вкриває все пожовклим листям.

Самотній двірник у дворі,
Махає довгою мітлою,
І щось бубнить собі під ніс,
То матюкається з собою.

Він день у день мете мітлою,
Немає тому ні кінця, ні краю,
А дощик ллє, а вітер дме,
І він захекався від втоми…

Під стріхою набились горобці,
І набундючившись сидить ворона,
Собаки мокрі та брудні,
Не думають про охорону.

То добре кішкам, крізь вікно
Спроквола те все оглядають.
У хаті сухо і тепло,
Ще й мордочку у шерсть ховають.

Лягає на шляхи туман,
Хоч око виколи — не видно,
Машини йдуть як на таран,
Скрегіт металу… Боляче і прикро.

Комусь та осінь дійсно золота,
Бо виллється ще в не в одну копійку.
Додам до чаю коньячку,
А можу випити горілки.
30.10.2025 сатира

Щось панове, осінь ми перехвалили,
А тумани? А дощі?
А короткі дні? А довгі ночі?
Не подобається це все мені.

Падають гілки, а то й дерева,
Б’ють автівки та шибки,
Що не місяць, то одні нам нерви,
Осінь, осінь – де взялася ти?

І дитя не вийде на майданчик,
Гойдалки всі мокрі та бридкі,
Горобці, синиці, голуби, ворони,
У сміттєвих баках риють мов бомжі.

Осінь геть оманлива та вередлива,
Сонце вигляне за хмари? Чи дощі?
Парасольку брати із собою?
Я собі не можу ради довести.

А ще треба дітям бігти в школу,
Хоч не сильно люблять це вони,
Краще на дивані, задерти ноги,
Й цілий день сидіти в мережі.

Осінь, осінь, тебе переоцінили,
Ти від гордощів не знаєш, як себе вести,
То ти лагідна, чарівна та зваблива,
То бридка, холодна, геть вже від нас йди.
29.10.2025

Два місяці осінь і листопад,
Осипалось все листя, мов зорепад,
Настали довгі ночі та сірі дні,
Де вересня теплі очі, де жовтень у красі.

Ми щойно так раділи та бавились з тобою,
Але в останній місяць ти не взяла з собою,
Ні жовтня різнобарв’я, ні вересня тепла,
Ти з кошиком пустим до грудня підійшла.

Два місяці осінь і листопад,
І погляд не зачепиться за голий сад.
Ідуть дощі з крупою у ночі,
Дерева гіллям стогнуть, як ті бранці.

Здійнялись би у небо за криком журавля,
Та не пускає коріння знайти собі тепла.
Ти та ще чарівниця, привабиш красотою,
А як розчулимо погляд, то гониш нас мітлою.

Не справжня позолота в осені бува,
І хоч вона і жінка, а все ж таки вдова,
Буває і пригріє, і голову кружить,
Але за мить забуде й хурделиця свистить.

Оманливі красою краплинки навкруги,
Блищать мов діаманти, холодні та легкі,
Зриваються із вітром, летять за комірець,
Який же ти огидний, останній місяць-мрець.
25.10.2025