Ой. літечко, літечко, літечко життєве,
Квітами барвистими ти вже відцвіло,
Йде з плодами стиглими осінь-королева,
Хоча не розхлюпалось ще її тепло.

Зігріває серденько тим приємним спомином,
Де в любові скупані юнії літа
Нині збагатилися досвідом, як золотом
Та душа залишиться завжди молода.

2020 р.

Ой. літечко, літечко, літечко життєве,
Квітами барвистими ти вже відцвіло,
Йде з плодами стиглими осінь-королева,
Хоча не розхлюпалось ще її тепло.

Зігріває серденько тим приємним спомином,
Де в любові скупані юнії літа
Нині збагатилися досвідом, як золотом
Та душа залишиться завжди молода.

2020 р.

А той горбок із білими берізками
І нині часто так приходить в сни
Із пролісками гарними розквітлими
Та запахом красунечки-весни.

Сюди ми йшли не так за тими квітами,
Як відпочити, бачити красу,
Подихати весняною ще свіжістю
На повні груди. забувать про сум.

Старі берези стали. є й посохлі вже,
За пролісками теж ніхто не йде.
Та дні чудові ті дитинства нашого
Пам”ять назавжди в серці збереже.

2021 р.

Для матері найбільше горе,
Як проводжа в останню путь
Доньок своїх або синочків,
Повік їй цього не забуть.

Але, на жаль таке буває,
Тоді сивіють матері
І рана слід свій залишає
У їхнім серці та душі.

Матусі тішаться хай дітьми,
Дзвінкий лунає внуків сміх,
Не затуманюються слізьми
Їх очі, радість сяє в них.

2021 р.

Мовчи, не розказуй, як б’ються шакали,
Які – мов ягнята у людських очах.
Мовчи, не розказуй про те, що побачив –
Не матимеш спокою ще у стократ!
Замовкни! Скорися! Ти ж вижити хочеш?
Ховайся під маску. Так легше ж гребти?
Живи, посміхайся, заглядай у очі-
Дарма,що бехливі, – усе ж разом йти…
Терпіти …терпіти …О так! Це шліфує!
І Стус щиросердно так заповідав.
… Знов не дочитали, приспані брехнею.
У цьому, на жаль, наша справжня біда.
Не вміємо жити у праві й свободі,
Бо тисячі років ярмо: хто кого….
Колихані в лоні чужоземним словом,
Не можемо нині впізнати свогО!
Нам зручно ж у масах.Хтось б’ється за волю,
Життя віддає.Ну а десь маскарад.
На жаль, не дочитуємо ми ще й долі.
Уміли б читати – давно був би лад.

На Стрітення з калюжі горобець води нап”ється,
То у день Юрія і віл вже напасеться,
Так мовить приказка народна споконвіку.
Як воно буде – доживем побачимо, звичайно,
Але в душі нехай буде весняно
Та осяває кожного із нас хай радість світла.

І холодом серця зима хай не остудить,
А теплі почуття хай веснонька розбудить,
Наповнить їх піснями солов”їними.
Злагоди й затишку у кожній-кожній хаті,
Всі будьте на любов й добро багаті,
А дні прийдешні стануть сонячними й мирними.

2022 р.

Слово — важче за залізо,
Гнеться серце під ярмом.
Мовчання — гостріше за лезо,
Що виблискує срібним склом.

Тримай його в кулаці,
Не дай прорости біді.
Світло згасне на обличчі,
Якщо зрадять вуста молоді.

Відпусти — і розірветься небо,
Тінь впаде на знайомі хати.
Мовчання сильніше, ніж треба,
Щоб любов свою вберегти.

Крізь туман, зими і терни
Бережи цей тонкий баланс:
Слово — зерно, що в землю зверне,
Тиша — твій останній аванс.

Слово — важче за залізо,
Гнеться серце під ярмом.
Мовчання — гостріше за лезо,
Що виблискує срібним склом.

Тримай його в кулаці,
Не дай прорости біді.
Світло згасне на обличчі,
Якщо зрадять вуста молоді.

Відпусти — і розірветься небо,
Тінь впаде на знайомі хати.
Мовчання сильніше, ніж треба,
Щоб любов свою вберегти.

Крізь туман, зими і терни
Бережи цей тонкий баланс:
Слово — зерно, що в землю зверне,
Тиша — твій останній аванс.

У цьому будинку зникають душі….
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін … крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі…
Поріг переступлено…
Страшно? Не йди!
Скрізь тиша і …
Світло …
Як у мушлі…
Так дивно…
Чекаєш на темряву,
а світло – в тобі…

У цьому будинку тиша і спокій
Лагідність за руку веде в життя
(чи справді в життя?
можливо, в у-покій…)
Та тільки тут у себе вдома душа.

січень, 2026, @Ірина Вірна

А під лісом край села
Хатина біленька,
Вистачало в ній тепла
Дорослим й маленьким.

У садочку навесні
В серпанок легенький
Куталися вишеньки,
Ніби в шаль тоненьку.

І стояли яблуньки
В рожевих віночках,
Всі усміхнені такі,
Як личка дівочі.

Як давно все те було,
Лиш спомин зостався
Про садочок і село
Та біленьку хату.

2026 р.