-
Ти станеш п‘ятдесят першим відтінком сірого
Додатковим терабайтом пам‘яті у підсвідомості
Секундною стрілкою годинника настільного
Дієвими ліками від психічної монотонності
Ти від тепер мій особистий психіатр
Моя муза для написання кожного вІрша
Причина сходити на виставу в театр
Особливим моментом, коли сміється душа
Я залИшу тебе серед важливих імен
У рандомному списку безглуздих дрібниць
Раптовим сигналом поліцейських сирен
Справжньою розгадкою моїх таємниць
Зіграні ролі - не по сценарію
І зовсім не підходить мінорний саундтрек
Почуття відправлю на відпочинок в Швейцарію
Поки не відчули повторно флешбек
Твоя постать на самотнім бульварі
Промокла під дощем до кісток
Нерви струною затягне Страдіварі
Всі мрії перетворивши в пісок
Позначка: лірика
Лірика
Ти станеш…
Лірика життя
П’ю водицю не з одного джерельця
П’ю водицю не з одного джерельця
-
Київ... Ранок... Метро... Спішу...
Ескалатор поспішає в такт зі мною...
Пасивною не буваю. Активність люблю.
Сміло зливаюся вмить з юрбою.Двадцять років - тут, а немов - один день.
Час біжить, мов ріка. Його не здоганяю.
Столиця - місто крилатих моїх натхнень.
Двері в світ я щодня в ній відчиняю.Сторінки мого життя... Так було не завжди...
Чомусь, випала в житті саме така карта.
В Ясенові, Бродах і Львові залишила свої сліди.
В Іванні, Дубно та Рівному горіла моя ватра.Про Бобровицю й Чернігів спогад теж не покинув.
Час змінює всіх людей. Іншою стала вже й я.
Київ враз остаточно всі роздуми поглинув.
Я в ньому розчинилась і вже - зовсім своя.Тут прокидаюся вранці. П'ю, гірчаву на смак, каву.
Відвідую неймовірно гарні столичні місця.
Сьогодні киянкою можу назватись по праву,
Але п'ю я водицю не з одного джерельця.В прекрасній Галичині народилась й зросла.
З Ясенівських гір і долин пішла в далекі світи.
Десь пізніше в сизу далечінь дорога пролягла
Й доля наказала: "Цвіти! Живи! Світи!"Я ніколи не належала якомусь одному місцю.
Душа живе в сьогоденні, в минулому, скрізь...
Не дозволю ж я своєму власному серцю
Забути тих людей, море щастя, любові, іноді й сліз.В думках лину стежинками навпростець,
Де колись жила й де ходили мої ноги.
Десь плакали гірко верби і вабив п'янкий чебрець,
А десь були батьки, діти, брати, сестра, отчі пороги.Київ... Ранок... Метро... Спішу...
Ескалатор поспішає в такт зі мною...
Згадую, де прожила й кого стріла. Не согрішу,
Як скажу: "Я є частинкою України невід'ємною".Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Лірика
ВІОЛОНЧЕЛЬ
ВІОЛОНЧЕЛЬ
-
ВІОЛОНЧЕЛЬ
(Пісня )
Звучить-звучить моя́ віолончель,
І сми́чок гладить ніжно її стру́ни.
Вона, немов красуня Мармазель,
Що покрутила ко́лесо фортуни.
Звучить вона і зовсім не стиха́,
Мелодією досі всіх чарує.
Не чує за собою десь гріха
І з сми́чком ра́зом щось вона чаклує.ПРИСПІВ
Віолончель, віолончель,
Улюблена красуне,
Віолончель, віолончель,
Всі чують десь відлуння.
Віолончель, віолончель,
У парі ми з тобою,
Віолончель, віолончель,
Ти вже роки́ зі мною.Вона щось розповісти хоче нам,
Відкрити мріє грою сво́ю душу.
Віолончелі шану я віддам,
Її звучання зовсім не порушу.
Нехай вона звучить іще віки,
Хай музику душі усім дарує.
Вона заграє й про мої роки,
Й своєю грою подих мій тамує.ПРИСПІВ
24.09.2019 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020
ID: 970894
Лірика
ПРОВИДІННЯ
ПРОВИДІННЯ
-
ПРОВИДІННЯ
Було колись красиве провидіння,
Котре кудись поділось, наче сон,
Немов зірок на небі мерехтіння,
І місяць, що бере вночі в полон.Бере в свої обійми і тримає,
Не хоче він до ранку відпускать,
Щось лагідно і ніжно промовляє,
Мов хоче таємницю розказать.Вдивляюся в нічну безодню неба,
В думках я доторкаюсь до зірок,
І місяць, ніби тулить все до себе,
Роблю до нього я за кроком крок.А він радіє й знову щось шепоче,
Та й зорі між собою гомонять,
З обіймів випускати він не хоче,
І ніч у росах взялася купать.Куди ж поділось моє провидіння?
Його шукаю всюди я давно,
Чи місяць заховав у сновидіння?
Чи птахою майнуло у вікно?А місяць тулить, тулить, обіймає,
Та провидіння далі у думках,
Куди воно поділось й де чекає?
А може прийде знов до мене в сках?Задумливо дивлюсь на небо й зорі,
А з місяцем у нас букет розмов,
Нікуди не подінусь я від долі,
Не згасне в серці віра і любов.20.11.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 966196
Лірика
ОКСАМИТОМ СТЕЛИЛАСЯ НІЧ
ОКСАМИТОМ СТЕЛИЛАСЯ НІЧ
-
ОКСАМИТОМ СТЕЛИЛАСЯ НІЧ
Оксамитом стелилася ніч,
В оксамит все навколо вдягала,
Знову щастю пішла я навстріч,
Поміж зір я свою десь шукала.Оксамитом стелилася ніч,
Ворожи́ти зібрався знов місяць,
А шаль вітер зірвав з моїх пліч
І поніс він її за узлісся.Оксамитом стелилася ніч,
Але зо́рі із неба світили,
Я збагну́ть не могла в чо́му річ,
Та вони таємницю відкрили.Оксамитом стелилася ніч,
Солов’ї у саду́ щебетали,
А я з місяцем знов віч-на-віч,
І думки́ павутину снували.Оксамитом стелилася ніч,
На воді – золотая доріжка,
І криниця посе́ред узбічь,
А в ній – щастя золо́чена діжка.Оксамитом стелилася ніч,
Впала зірка мені на долоню,
І засяяло вмить навсібі́ч,
Освітило посріблену скроню.07.11.2020 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 949310
