В войну осколком мирной жизни
Ворвалась тишина.
Не слышно выстрелов и взрывов,
Природа ожила.

Воздух морозом натянулся,
Царапает дыхание.
Мир захватил живое всё
Своим очарованием.

Птицы деревья облепили
И меж собою голосят.
Они хозяева мгновенья,
Пока тут не стреляет ад.

В мыслях теряешься природы,
Съедает прелесть тишины.
Легкость, пьянящая свободой,
Уносит ужасы войны…

08-01-2023

РОЗПЛАСТАЛА ОСІНЬ КРИ́ЛА

Розпластала осінь кри́ла
Золотиста, лю́ба мила,
І усе взяла́ в обі́йми,
Жовте листя в танець зді́йме.

Вітер їй допомагає –
Хмари в небі підганяє,
Підмітає всі дороги,
Листя сипле на пороги.

Осінь пензликом чаклує,
Золоти́ть все і малює,
Тче красиві килимочки,
Заглядає у садочки.

А як вже туди загляне –
Й тут палітрочку дістане,
Аби листя фарбувати
Й садовину позбирати.

Ще прекрасна витівниця
У люстерку чепуриться,
І сама в шикарних шатах
Скрізь крокує, як в палатах.

Має чари ця красуня,
По собі лиша відлуння,
Пофарбує, почаклує,
Та й тоді вже помандрує.

29.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 995593

Пчела присела на цветок…
Волна на берег набегала…
За уткой в пруд ушли утята…
Рычать собака перестала…

Туча запрыгнула на тучу,
Пытаясь дождь соорудить…
Природа тянется к покою…
Калитка во дворе скрипит…

Кому-то ухо щекотали,
Нашептывая чушь смешную…
Где-то навстречу побежали…
Ветром обдало грудь нагую…

Извечная игра пошла
Меж обмануть и обмануться…
Любовь бывает на войне…
Но могут только не вернуться…

16-06-2022

Як я люблю весну зеленокосу!
Її прихід на крилах дощових!
Крізь сірі хмари і пелену холодну
Все розмальовує в барвисті кольори.

Весна так полюбляє все зелене!
Зелені квіти й трави у садах.
В квітковій сукні, ніби наречена,
Вінок зелений вбрала мавка весняна.

А наші квіти! Радість то очам!
І серцю ніжні почуття любові!
Так хочеться, щоб квітнула земля,
Бо там де квіти - там немає болю.

Бо там, де квіти - там цвіте весна,
Птахів там відголосся тихе щебетання.
Там, де природа наша ожива -
Приходить спокій, радість і кохання.

Рожеві, білі, сині і червоні,
Жовтенькі й голубі, багряні кольори.
А ще - тендітні, ніжно-волошкові!
То є багатство нашої весни!

Як я люблю весну зеленокосу!
Її, таку прекрасну й гомінку.
Ми так чекали нашу милу гостю!
Я так люблю її, красуню запашну.

небо захмарилось, потемніло
повітря запахло дощем
сонце сховалось, спохмурніло
передчуття дощу - щем

сутінки заволоділи краєм
обійняли все навкруги
піднялися над виднокраєм
неначе справжні Боги

хмаринки вдягнулися в плаття
сіро-сизі й купчасто-дощові
дощик намочив верховіття
потічками стік у траві

загриміло, розійшовся дощ
до блиску поливав дерева
не оминав жоден кущ
водою доповнив джерела

квітам прикрасив пелюстки
намочив трави, листочки
зволожив молоді паростки
розіслав водянисті ковдрочки

заметушились звірята й птахи
в пошуках - тимчасовий прихисток
юрбою біжать дітлахи
пагіння випускає любисток

дощик влаштував душ
омив дороги, будинки, вікна
все освіжив довкруж
краплинка дощу - всепроникна

в містян - парад парасольок
у селян - активна робота
дощова погода - затишок
опади - врожайна позолота

прогриміло, подощило, розпогодилось
сонечко й райдуга - з-за хмар
поле вологою доповнилось
дощ над рослинами - цар

дітвора поспішає на прогулянку
звірята вибігають зі схованок
пернаті затягнули веснянку
звеселяють швидкий танок

очистилась дощиком природа
щедро напилась води
минулась весняна прохолода
час росту, цвіту, краси

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Моє рідне село... Квітень. Весна - в самому розпалі.
Малесенька дівчинка... Над дорогою - гірський схил...
Там фіалочки розгубили красиві й духмяні коралі.
Відстань швидко долають ніжки з усіх сил.

Перед дитиною відкрилась неймовірна краса.
Мініатюрні чарівниці манять, ваблять її зір.
Чудодійний запах підсилює й вранішня роса.
Блаженна природа. Фіалки - дуже тендітний витвір...

Наша місцевість - заквітчана, багата на красу.
Вдало доповнюють пейзаж низькорослі красунечки.
Дівчинка всміхається. Робить веселу гримасу.
Пестить оченятками запашні пелюсточки.

Налічила їх всього п'ять: дві - вгорі, три - внизу.
Зачарований погляд - на фіолетове забарвлення.
Подорослішає, стріне багатоколірну, білу, жовту, голубу,
Але той фіолет зі запахом - найбільше задоволення.

Фіалочки заворожили душу на все життя.
Вони - скрізь, але в пам'яті - саме той схил гори.
Тепер там - зарослі... В те минуле нема вороття.
Нема на тім шкарбі первоцвітів й зачарованої дітвори.

Любов до природи - закладена з дитинства.
В дорослому житті відлунюються його фрагменти.
Ті фіалочки - сповнені неймовірного чаклунства.
З віком все більше згадуються такі милі моменти.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Пішов у танок перший весняний дощик.
Підлив пралісне дерево, маленький кущик.
Попросив знайти парасольку, плащик.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Прокинеться природа. Оживе все навколо.
Щебетливі птахи звеселять своє соло.
Розпогодиться. Веселка намалює коло.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Найбільше зрадіє дощу селянин.
Засіє ниву з найдобірніших зернин.
Надіється на вологу з дощових хмарин.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
У вологому ґрунті проросте травичка.
Дощовій краплинці всміхнеться квіточка.
Набубнявіє досхочу малесенька брунечка.

Рання весна... Кап... Кап.... Кап...
Завесниться. Скрізь зарясніє листочками.
Збіжить водичка веселими струмочками.
Наповниться довкілля людськими голосочками.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Земля збагатиться рослинними життями.
Прикраситься цінними коштовностями.
Зарясніє сходами, травами, суцвіттями.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Йде життєдайна енергія весняного дощу.
Стою під ним. Зачерпну з пригорщу.
Небо дарує землі велику силу цілющу.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Думки, наче птахи, линуть туди,
Де вічно-зелені сосни й смереки
Струнко здіймаються в небесну вись.
Зовуть, манять й кличуть мене.
Там солов'ї беруть високі акорди.
Злітаються з вирію білі лелеки.
Мохи між деревами в любові сплелись.
Рідна гора в добрі сни промайне.

Жіночою уявою лину туди,
Де ранкові тумани зодягають пелену
Й пахне духмяним повітрям від хвої.
Кущі калини й жасміну мають вроду свою.
Там багатий світ фауни залишає сліди.
Гірчавим на смак є лист полину.
Різнотрав'я встелило яскраві сувої.
Я, ніби зачарована, в ньому стою.

Щирим серцем я лину туди,
Де житами й пшеницями - багата земля.
В кожному дворі - не одна калина.
Чорнобривці говорять про селян здаля.
Там буйно розцвітають весною сади.
В вишитих узорах - і мале немовля.
Українською розмовляє кожна людина.
Я горджуся тим, що є саме звідтіля.

Вдячною душею лину туди,
Де дарували життя мама з татом,
Зігрівали любов'ю й сердечним теплом.
Їхньою людяністю до нині - багата.
Там всі ми в щасті жили, не знали біди.
Раділа ними, сестрою, кожним братом.
Повнився розум щедрістю, добром.
Радістю була сповнена наша хата.

Нинішнім розумом я лину туди,
Де залишилось моє родинне коріння,
Пишні мамині троянди й самшитові вали,
Майстерно зроблені татові роботи.
Там - вже тихо... Не цвітуть так квіти, сади.
Сумно... Пізно приходить прозріння.
Прийшов час, за обрій батьки відійшли.
Залишився отчий край з чашею скорботи.

В спогадах й далі лину туди,
Де не судилося в дорослому житті жити.
Знаменита одинока сосна над нашою хатою
Задумано, стримано зустрічає мене.
Там, у долині на цвинтарі - батьки. Святі люди...
Вдивляюсь в обличчя... Як не тужити?
Пахне отча земля чорнобривцями, м'ятою.
Туга за татом й мамою ніколи не мине...

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко