Бажання я не маю ні на що,
Й робити вже не хочу я нічого.
Натхнення? Де ж воно було?
Десь було,але вже пішло..<br>Тетяна С.

Не маю хисту до роботи,
Не буду терапевтом працювать.
Лежить дорога тільки у мистецтво,
Та не достатньо,щоб грошей багато мать.

Не буду вірші я складати,чи малювати "бо зна що"
Не буду й книги я писати,бо щось не то, так,щось не то..

Так все життя як одне свято ,
Помітити не встигнеш й вже пройде ,
А хисту до роботи все так само.
Усе таке ж, усе таке ж..

Як біля гробу ти ногою будеш,
То щось робити вже не буде сил.
Тому на все свій час й роби що хочеш,
Роби вже так, дорога як лежить.
<br>Тетяна С.

Вже пізно братися за голову й казати
"чому не почала я це скоріше.."
Все що могли ви це брехати.
Брехня на те й солодка,всім по смаку,
чого не скажеш ти про правду.
Ви можете змінити їмя,
колір волосся чи смаки свої,
але залишитесь тією самою людиною,
Якою завжди ви були.<br>Тетяна С.

І скільки років вже минуло ?
Та років п'ять , а може й сім
Коли веселі ми були
Малі , трохи може й дурні
Бадьорі , і тільки інколи сумні
Без шрамів на душі
Безтурботні ми були
Хвилювало нас лиш те
Обрати хованки чі м'ячик
Тоді ми були всі справжні , живі
Без телефонів , без думок
Липових емоцій,
А зараз що ?
Розбіжались хто куди
І всі ми зараз для кожного чужі
У кожного свою життя
Хтось працює, хтось десь вчиться
А у когось вже сім'я
Та ніколи не забуду я
Коли щасливою була .
Дитинство – це справді золота пора

<br>Чорна Марія

Чомусь захована душа,
Від світу Божого закрилась.
Вона в самотності, одна…
На всесвіт в небо задивилась…

Ти десь… далеко, ти сидиш –
У лабіринті чату думки…
Ти зник з радарів і мовчиш,
А може мрієш про стосунки?..

Чи може десь ти заблукав?
Літаєш у космічних далях…
Якась невидима рука –
Тебе від Зірки приховала.

Ти розчинився, розгубивсь,
Тебе залишила надія,
Але так глибоко в душі,
Ще тліє вуглик тої мрії…

Одна лиш мрія, що живе…
Людське болото забуває,
Як світоч манить і веде…
Шлях в невагомість прокладає…
ND💗
https://i2.com.ua/прогулянка-в-чаті-життя<br>Надія Холод (ND)

ЛЕЖАНКА

Сам себе обійму
і засну на вузенькій лежанці

Ще не пізно піти на війну
та хоробрість моя у відставці…

То для чого тоді прокидатися вранці?

Олесь ПАСІЧНИЙ
<br>Олесь ПАСІЧНИЙ

КРИВАВІ РАНКИ

В Україні криваві ранки-підранки
Не заживають у дітей дорослі ранки…

Ярило-Сонце – блага вість!
У дитячій кімнаті він бажаний гість

Кукуріку! Кукуріку!..

Дитячий сон переривається –
непрохана смерть вривається…

На московському штику!

Повітряна тривога! Сирен виття!
Вибух! Стогін бетонного перекриття!..

Дитячий плач! Дитячий крик!
З московських боліт – кривавий рик!

Іграшка любима у крові…
Довічна помста – на тобі!

Маленькі і великі українці
другий рік з жахом прокидаються…

Імперія не кається!

З болота ще чути звірині рики!
Корчать янгола пропагандистів пики

Московія над світом насміхається…

Олесь ПАСІЧНИЙ
<br>Олесь ПАСІЧНИЙ

МАРІУПОЛЬ

Чи солодка шовковиця буде цим літом,
не від бджіл запилена, а від куль?..

Кістка в горлі…

Може кинутись слідом
за мільйонами жертв за красивий буй
і втопитись у ванні цілющим спокоєм?..

Десь там на Монмартрі, чи на Пікаділлі
шампань хтось ананасом прицмокує…

А в Маріуполі – обгорілі породіллі
після обстрілів іскандером
ховають малят у небесний плащ,
ще не вкрадений мародером…

Немає Маріуполя…
Плането – плач!

Олесь ПАСІЧНИЙ
21.03.2022
<br>Олесь ПАСІЧНИЙ

НОВИНИ

Абрикоси і вишні цвітуть –
бджоли збирають ртуть…

Мжичка калічить Великдень – епідемія дитячих зникнень…

Змаліла московська величність –
Лаврі повернули канонічність…

Сіє світом війна українців –
ВВовк жене нам скажених вівців!

Народила сина… його очі… –
Очі смерті закрийте воїну, отче…

Крихкий ворога москалистий зуб –
Посейдон точить княжий тризуб…

Олесь ПАСІЧНИЙ
<br>Олесь ПАСІЧНИЙ