Можна когось забути, можна жити і бачити світ.
Можна жити дома, не бачити прикрасний світ.
Оленів в лісах, дощ на небесах.
Що там горіти, коли є місця,
де людина не ступа. Місце звірів широких лісів,
густих рік. Вони там живуть тварини,
величезний ліс, словно стіни.
Там стигають плоди смачні. Життя вирує там в лісах,
де не росте вкусний виноград, не побачити машин.
Там повно повних див, глибоких місць, повних рослин.
Не певно, окутали вони дерева.
Все зелене, яскраве, прикрасне.
Не шкодь природі лісу в горах.
Все-таки ти живий<br>Дьоміч Володимир

Давно не писала віршів,
І все тут у принципі ясно!
Усі біжимо хто знає куди
Просто не було часу.

"Без мене тобі буде краще,
Я зроблю все щоб ти зрозуміла,
Я буду відноситись як остане падло
Але щоб ти відпустила."

Чомусь так буває в житті,
Що в праві ми руйнувати долі,
Але хто дав право таке
Вирішувати хто є для кого?

Ок, ти полюбив
Так буває в житті,
Ок, ти розлюбив
І таке теж буває,

Але будь мужиком
І май сміливість сказати…
Що фініш уже наступив
І не має куди повертати.

Найгірше що потім сидиш
Ковтаєш повітря у груди,
Думаєш, чи ти не туди біжиш?
Чи він надто довго тебе, біля себе тримає?<br>Ольга

Давно не писала віршів,
І все тут у принципі ясно!
Усі біжимо хто знає куди
Просто не було часу.

"Без мене тобі буде краще,
Я зроблю все щоб ти зрозуміла,
Я буду відноситись як остане падло
Але щоб ти відпустила."

Чомусь так буває в житті,
Що в праві ми руйнувати долі,
Але хто дав право таке
Вирішувати хто є для кого?

Ок, ти полюбив
Так буває в житті,
Ок, ти розлюбив
І таке теж буває,

Але будь мужиком
І май сміливість сказати…
Що фініш уже наступив
І не має куди повертати.

Найгірше що потім сидиш
Ковтаєш повітря у груди,
Думаєш, чи ти не туди біжиш?
Чи він надто довго тебе, біля себе тримає?<br>Ольга

Весна прийшла…
Оживає природа.
Гомонить десь діброва,
Щось шепоче вода.
Сонце усміхається, землю зігріва.
Розквітають дерева і квіти,
Джмелі і бджоли гудуть.
Степ кругом зеленіє,
До мрій стежки ведуть.
Літають барвисті метелики,
Співають в гаю солов'ї.
Цвіте абрикоса на вулиці,
Почалися теплі дні.<br>Анжеліка Василенко

історію мого життя ти дізнаєшся не зараз,
розумієш, не готовий я.
чи змінився, чи такий, який і був,
головне, це все ще я.

мені так холодно було в той вечір,
дощ за вікном, а я все ще хочу подивитися на тебе.
фотографії вже не ті,
та ти не мій.

так хотілося обіймів,
але в душі одне «не смій».
друзів досхочу, але ти не просто друг,
не знаю, що ж між нами досі,
панує у мені страху великий круг.<br>ден

в очах її я бачив море шрамів.
вони бушували і кидались в даль,
вона все так ж ясно посміхалася,
а в моменті палала наче зірка ясна.

тут – це робить не людина,
лише її м'яка душа.
вона колись впустила ножа в спину.
але ж зробила це не сама.

от би час назад повернути,
завадити початись кровотечі від ножа.
побачити, як щасливою в неї життя зможе промайнути. а вона буде, як зірка ясна.<br>ден

А давай удвох будем танцювати під дощем.
І дивитися один на одного,
Не відводячи очей.
А давай удвох гуляти
І дивитися на ясні зорі.
І балакати про все на світі до рання.
А давай удвох сміятися, немов скажені.
І триматися за руки все життя.<br>Анжеліка Василенко

I wanna die but i still love you
I wanna fly but my mother said no
When you come i feel my wings again

Sometimes i think about stupid thinks
But mine love is always make sort of drinks
With hope, that make me feels better

I know, she be cind with me
But my love dont always visibly
And i hope she know how i love her <br>Дарина

люби мене так, як закон не дозволяє,
люби так, як ніхто інший і близько не сприймає.
вибачай, якщо ж не відкрию очі, як минулі ночі.

схоже, багато уваги приділяв, холоду я до тебе навіть не виділяв. я наче всю любов та душу тобі подарував, а не іграшку у тебе вкрав.

я завжди тобі турботу віддавав, а ти навіть слова любові, що тоді казав, знову не назвав.<br>ден

я лечу над світом, немов, білий птах.
він більше не схований в твоїх руках.
там через міста, хтось його несе,
а пам'ятаєш, ми теж спішили, коли писали есе.

у твоїх руках тепер ножі, але чи потрібно це мені?
на руках кров, точно, ми ж більше не удвох.
не переймайся, не буде зла, лише помста, але не у словах.

ти мене не знаєш, але засип компліментами не зупиняєш.
білі крила, білий птах,
я зрозумів, для чого ті ножі у руках.<br>ден