У мене нема часу на мовчанку.
Слова її летіли в нікуди,
І з почуття гратись я маю
Він мав би їй сказати ще тоді.
Але ця доля вирішила з нами йнакше,
І не давала часу нам подумати ( а може і коли)
Ми почуттями гратися не мали, вона казала у нічній пітьмі
Ми почуттями гратися не мали, казав він у думках своїх.
Але ця доля вирішила йнакше, і я одна, і він один.
І через час ми заговорим про любов, любов яка була віж нами
І коли час уже загоїть рани, ми зможемо згадати і про нас
Але всього того що було поміж нами, уже давно не повернуть
І ті моменти які були між нами, розвієм на життєву путь.<br>Матвійчук Дар'я

Мне снился сон, где я, как и он
летаю по небу, мол птица,
и слушаю шум солёной волны
за синей бескрайней границей.
А ветер крепчает, и сносится буря,
сразившая все мои планы,
придется теперь опрокинуть долой
былые мечты и романы.
Быть может всё это
лишь ложь, заблуждение,
туман пред моими глазами,
неслыханный шум,
что сбил с толку меня
испарился за берегами.<br>Нюта та

Шампанське, вино, парфуми, вже час!
Кружляємо вальс в відбитті бриліантів прикрас… Але ж це мало, мало, мало, мало для нас! За вікнами дощ та буревій, моє серце знищ, та у чаші скляній налий мою кров – ніжну, нетмінну, з'їж мою душу! З'їж її всю – таку зламну, грішну! А останки зіжми, візьми в кулак та розтрощи! І цвітом крові дощ збагачивши
Ми танцюймо на серцях, ніжних, рубелитних, і наче ти ще не прийшла. У помилках надії, знаю те, що ти моя – літають крила в очах мрії. Поглядом голодного жерця – вітром геракліту, є натура власного життя, нашого каміння. Любов можна почати з чистого листа, але я в тобі ненаситний. Манія океану любові – це посмертно. Вирок мій- втопитись у неволі власного кохання. А рятуватися даремно. В спокутах, надили окути. Донині кохання йде в славетних муках.
…А море буйне – як проза. Хвилі- посейдоновська лоза, ні кінця, ні краю. Нашої любові не доста немов безмежного дунаю. І любові заповідь проста: Аліна, я тебе кохаю.<br>Єгор

Він плив через Тису.
Він хтів бути вільною людиною.
А ті сміялись і раби сміялись.
І хай його тіло тоне в хвилях Тиси,
Але мрія про волю збереглась у серці.
Якби знали люди, що він втоне, то пустили за кордон.
Якби знали люди, то міст стояв би.
Якби знали люди…
Раби й скоти лиш скажуть "так і треба, нехай він тоне, гнида він проклята, то він війну не хоче зупинить…".
Лиш я скажу вам, гниди, правду в очі
Вас стільки, що та війна тривала певно час. Якби ви пішли її спинять.
Ви гниди хто сміється , а потонула то людини й немає більше тут людей
Фронтів вже сотню ви відкрили,
але не можна більше двох.
Ви поставили його в ряди злочинця, наркомана, хвойди, депутата…
Та подивіться, там він не стояв.
Слова великої люди " За что вы воюете ? У вас только кредитки и что-нибудь пожрать"
Він плив через Тису.
Він хтів бути вільною людиною.<br>Юра

Міста величні та красиві
Створили люди на землі.
Будинки до небес злетіли –
За хмарами, у вишині…
Вітрини сяють у неоні,
Розрада для людських очей.
Довкола феєрична зона:
Салюти, іскри.. цвіт ночей…
Гуляють пари…смак суцвіття…
Розквітли у серцях чуття.
Таке прекрасне розмаїття,
Міське, неонове життя.
Сплелися мрії та бажання,
У жилах рветься ритмом пульс.
Стрімкі досягнення, вітання…
Захоплень кольоровий мус!
Та, заглядають люди в небо,
Бо поривається душа у Вись.
Так хочуть зняти важкість з себе,
Щоб повернутись знов, на біс.
ND💗<br>Міста

Вже стільки часу тут минуло,
На цій, обізнаній Землі,
Що я забув ким хочу бути….
І чи потрібно це мені?

А час все йде, він поспішає,
Його турбота – хід подій,
Невже живу? Я вже не знаю…
Ту відповідь ховає тінь.

Та тінь, що важко оминути,
Закривши очі від усіх,
Вона вже є частина плоті,
Вбиваючи останню біль.

Біль від розлуки, сподівання,
Колись все це здавалося живим,
Залишилось всього одне бажання,
Відчути радість, яку ніколи не хотів…<br>Микита Пасечник

Настане день, закінчиться війна…
Ми відспіваємо русню,
І затанцюєм гопака.
На карті буде-Океан мрій,
А ми будем співати гімн.
Україно, люба не страждай,
Ми тебе любимо ти знай!
Москва горітиме до тла,
Ми будем раді все життя .
Пуйло від звістки, здохне враз,
І спокійно буде жити Донбас.
А Крим повернеться додому,
Слава Україні на тому.
<br>Тоня Маленька