Її кров — ріка Дніпрова,
Що тече крізь дні і сни.
В ній легенда вічна, нова,
В ній пульсують голоси.
То не рана — то дорога,
Що веде крізь бурі й час.
Її сила — в слові Бога,
В серці кожного із нас.
Її кров — як хвиля повна,
Що несе кохання й гнів.
В ній свобода невгамовна,
Дух століть і предків спів.
І коли стоїть і тихо
Край, що нам дає любов,—
Її кров рікою диха,
Щоб життя тривало знов.
ЗАГАДКОВІСТЬ
Світили зо́рі на світанку,
Світили зо́рі ці́лу ніч.
Сріблястий місяцю-серпанку,
Мені зізнайся в чому річ.
Чом солов'ї в саду́ співають,
В гаю́ зозуленька кує́,
Роки́ птаха́ми пролітають,
Роса на сонці виграє́?
А верболіз воді вклонився,
Сльозини-краплі пролива.
Чому́ він знову зажурився
Й життя по ві́нця напува?
Чому́ гойдає море хвилі
Й колише чо́вен защораз?
Чому́ роки бува на схилі?
Чому́ усьому є свій час?
Куди веду́ть усі стежини?
Котрою з них мені іти?
Ще й про кохання пісня лине,
Злітає птахою в світи.
Смарагдом трави зеленіють,
Скрипаль смичо́к у руки взяв,
Коханню все серця радіють…
Той зрозуміє, хто кохав.
30.07.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021
ID: 1052430
ДВА КОЛЬОРИ ЖИТТЯ
Два ко́льори щастя, два ко́льори долі,
Два ко́льори долі зі мою були́,
Два ко́льори болю, два ко́льори волі,
Два ко́льори квітів для мене цвіли.
Два ко́льори тиші, два ко́льори співу,
Два ко́льори віри у світлу весну,
Два ко́льори ночі, два ко́льори дива,
Два ко́льори вічні, і я їх несу.
Два ко́льори віку, два ко́льори часу,
Два ко́льори правди – я з ними живу,
Два ко́льори за́вжди наповнюють чашу,
Два ко́льори ритму – я з ними пливу.
Два ко́льори світла, два ко́льори тіні,
Два ко́льори ду́мки злітають увись,
Два ко́льори світу, два ко́льори зміни,
Два ко́льори віри – тримайся й молись.
Два ко́льори кривди, два ко́льори зради,
Два ко́льори правди дивились із мрій,
Два ко́льори смутку, два ко́льори ради,
Два ко́льори спраги несли́ до надій.
Два ко́льори неба, два ко́льори моря,
Два ко́льори наші є тут на землі́,
Два ко́льори щастя, два ко́льори зорів,
Два ко́льори мрії, немов кораблі.
28.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
ID: 1052322
Церемонно, пряча слезы,
Напустив чуть-чуть тумана,
Вошла осень, заморозив
Отношения, вскрыв рану.
Зима снегом притрусила.
Жестко и без церемоний
Показала свою силу,
Прекратив ток антимоний.
Весной солнце слова-льдинки
Превратило снова в слезы.
Снова боль и поединки,
Мечут молнии и грозы.
Дожди-слезы все омыли.
Расцвела любовь, проснулась.
Неприятности забылись
Рана в серце затянулась.
Солнце грусть теплом обдало,
Принесло покой и радость.
Приоткрыв души забрало,
Показало любви сладость.
Пішов же від нас дуже рано,
Покинув цей світ молодим,
Недоспівав же так багато
Вкраїни-матусеньки син.
Але пісні його линуть
І нині у наших серцях.
Любив він свою Батьківщину
Та на увесь світ прославляв.
Сини ті пісні підхопили
І донька також їх співа,
Летять, мов птахи легкокрилі
Й шляхи довжиною в життя
Легко й крилато долають.
І дивиться батько згори,
Як в душах добро засівають
Піснями донька та сини.
Душа солов"я буковинського
І досі у райськім саду
Співає чудовую пісню
Вкраїнську дзвінку голосну.
2021 р.
Пішов же від нас дуже рано,
Покинув цей світ молодим,
Недоспівав же так багато
Вкраїни-матусеньки син.
Але пісні його линуть
І нині у наших серцях.
Любив він свою Батьківщину
Та на увесь світ прославляв.
Сини ті пісні підхопили
І донька також їх співа,
Летять, мов птахи легкокрилі
Й шляхи довжиною в життя
Легко й крилато долають.
І дивиться батько згори,
Як в душах добро засівають
Піснями донька та сини.
Душа солов"я буковинського
І досі у райськім саду
Співає чудовую пісню
Вкраїнську дзвінку голосну.
2021 р.
Пішов же від нас дуже рано,
Покинув цей світ молодим,
Недоспівав же так багато
Вкраїни-матусеньки син.
Але пісні його линуть
І нині у наших серцях.
Любив він свою Батьківщину
Та на увесь світ прославляв.
Сини ті пісні підхопили
І донька також їх співа,
Летять, мов птахи легкокрилі
Й шляхи довжиною в життя
Легко й крилато долають.
І дивиться батько згори,
Як в душах добро засівають
Піснями донька та сини.
Душа солов"я буковинського
І досі у райськім саду
Співає чудовую пісню
Вкраїнську дзвінку голосну.
2021 р.
Горить земля, міста стоять в вогні,
На ній сліди розбитої тривоги.
Країно, ти стоїш в німім жалю,
Та все ж тримаєш небо на підмозі.
Міста розбиті , в темній самоті,
Де вулиці вже не впізнати з фото.
Колись сюди ішли дороги мрій,
Тепер лиш запах гарі, страх і протяг.
Лікарні ,що рятують кожний подих,
Стоять обвуглені, скелети мовчазні.
Там в коридорах тільки смерті кроки,
Бо зло не знає міри і межі.
Дитячий плач, що зупинили бомби,
Лунає в голові, немов залізний дзвін.
Іх імена священні обереги,
А біль у серці розпалює лиш гнів.
І мирні жителі попадали мов листя,
Під холодом ненависті й свинцю.
Вони хотіли тихо й мирно жити,
Будь проклятий, хто розпочав війну.
Всю енергетику, що є серцем країни,
Винищують служителі пітьми.
Та навіть в темряві, у світло вірять люди,
Бо світло не в мережах, а в душі.
І кожен ранок глянувши новини,
Несеш в собі ту віру, жаль і гнів.
Усі емоцій змішалися до купи,
Згадавши нелюда, що обстріл запустив.
Хай ворог думає, що нам зламає крила,
І в пащі ночі нас здолає страх.
Та ще живе у кожному надія,
Що ми побачимо, як знищили царя.
Та навіть якщо рани ще відкриті,
І біль пульсує в кожного в сім'ї.
Знай: доля тих хто нищив наші мрії,
Впаде на них, мов град у день ясний.
Бо справедливість ходить тихо, тихо,
Та крок її не зміниш ні на мить.
І все що нищили вони, щоб володіти,
На них самих колись як кара прилетить.
Ти плачеш, осінь, що ж, поплач,
Днів залиши́лось зовсім мало,
Зимі дощами ти віддяч,
Щоби ступала болота́ми.
Хай витісняє, ти іди,
Бо уже справи всі зробила,
І долетіли вже птахи,
І відпочили у них крила.
У відпочинку і поля,
І у садах плоди зібрала,
Усілась ве́рхи на коня
І між туманами пропала.
29.11.2025.
Ганна Зубко
Світанок стиха привітався,
Вже згодом ранок поклонивсь,
Хтось із спросоння потягався,
Хтось до ікон уже моливсь.
Злилися з небом хмари сині,
І бризнув променями схід,
Злетіли зграї голуби́ні,
Вписавшись в ла́стівок політ.
Перегукнулись дзвінко півні,
Собачий гавкіт тут, то там,
Тягнули воза коні сильні
В, злегка похлюпуючий, став.
26.11.2025.
Ганна Зубко
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
