Слово найперше промовляємо,
Перше слово на оцій землі,
Не кидаймося словами,
Знають тільки наші мами
Ці́ну перших слів, слова оці:

Наші мами завжди з нами
Йдуть життєвими шляхами,
Нескоримі долею й літами,
Пам’ятаємо ми з вами,
Як співали вечорами
Пісню колискову наші мами.

Ти за́вжди поруч, моя мамо,
Не страшні ні холод, ні дощі,
Моє сонце, моє небо,
Знову я дивлюся в тебе,
Наче в чисте дзеркало душі.

В світі єдина є людина,
Що розділить радість і біду,
Добре слово і пораду
Я візьму з твоєї правди,
З ними в серці по житті піду.<br>Олександр Шевченко

Рідний мій Харків, Салтівка рідна,
вулиця рідна моя,
Рідний будинок, рідна квартира
перед очима стоять.
Харків мій рідний, хочу до тебе,
прагне до тебе душа,
Як же ми хочемо мирного неба,
про мир написати вірша.
Бачу я площу Свободи розбиту,
більша в Європі вона,
Вулиці міста руїнами вкриті –
це принесла нам війна.
Звідки ж прийшла та війна полум'яна,
хто ж нам приніс цю війну?
А принесли нам її росіяни –
дику, жорстоку, страшну…
Довго братами ви нас називали,
та насміхались в душі,
Підло агресію підготували,
гідність сховали в кущі.
Де ж твоя людяність, руський народе,
ти нам ніякий не брат!!!
Хто посягає на нашу свободу,
твердо прямує у ад.
Зараз до тебе звертаюся, враже,
чуєш, диктаторський раб,
Хай тобі напрямок руху покаже
твій же російський корабль.

Ю.Х. 20.03.2022 р.
Юрій Кривцун<br>Юрій Кривцун

Этот день не забудем теперь никогда,
Изменил он судьбу миллионов людей навсегда.
В этот день в нашу жизнь вдруг ворвалась беда
И от этой беды не уйти нам теперь никуда.
Рано утром проснулся от взрывов, застыл у окна,
Сразу понял я без вариантов – это война,
Позвонил всем друзьям, то же самое все подтвердили,
Стало ясно нам всё и понятно – нас подло бомбили.
С каждым днём всё сильнее и чаще нас атаковали,
Захватить нас за несколько дней наши "братья" мечтали,
Но их план провалился – обделались "братья" немного,
Потому, что стоят ВСУ у них на дороге.
ЗасыпАли нас Градами, били ракетами, бомбы бросали,
Разрушали дома и нас попросту уничтожали.
Я хочу им сказать, чтоб скорее они осознали –
Мы за землю свою, а они тут за что умирали???
Не понятно, за что вы нам смерть и разруху несёте???
Кроме как от себя, вы нас ни от чего не спасёте.
И без вражеской помощи вашей мы тут обойдёмся,
На своей украинской земле мы без вас разберёмся.

Ю.Х. 1.04.2022 г
Юрий Кривцун
<br>Юрій Кривцун

До сих пор не могу поверить,
что живём во время войны
И несём такие потери,
ну, а мирные только сны.
Взрывы, выстрелы, бомбы, ракеты,
вспышки, зарево по ночам,
Но когда-то за всё ответит
тот, кто это приносит нам.
По-другому мы звуки слышим
и с опаскою смотрим в небо,
Половина домов без крыши
и непросто бывает с хлебом.
То воды нет, то нету света,
отопления нет и газа,
Неужели ещё на планете
существуют такие мрази?
Парки отдыха разрушают,
вместо баз военных – качели,
Мирных жителей убивают,
Тянут всё, будто с детства не ели.
Эти все агрессивные твари
по зубам получают в ответку,
Им дают ВСУ по харе
с перерывом на сигаретку.
Просчитался российский фюрер,
начиная эту войну,
Разрушая страну "де-юре"
он сплотил де-факто страну.
Мы свои города отстроим,
станем их ещё больше любить
И уже в городах-героях
Будем мирно, спокойно жить.

Ю.Х. 3.04ю2022 г
Юрий Кривцун<br>Юрій Кривцун

Ілюзії твого

Пройшлися трохи і зійшлись –
два наших красні міражі;
червоні щоки від морозу чи закоханості,
твій образ моє обличчя пестить

Хоч десь, десь там:
твої долоні ніжні та рожеві,
ти чесно граєш зі мною в любов;
від початку закоханостей наших вино –

п’ємо його;
тебе хочеться цілувать,
а тобі обіймати мене не огидно.
З якої води наші струмки розвелись?

Джерела – сльози різних океанів,
ті води знають свої маяки:
мої – тоскні листопадові,
твої… Просвічують мою журбу, по тобі незабутню<br>Шеврон

Нє грайся з вогньом, бо спалишси сам,
Нє думай, шо всьо тобі легко мине
У житю кождий крок тримаєш за рам,
І як зле зробиш — вернецця удвійне.

Слово то тяжке, як камінь у руці,
А неправда боде, як стерня в нозі.
Так шо думай, дєтко, три рази в кінці —
Бо за поступком, дістанеш сам<br>Марканич Марічка і Терновці Іванна

Імпресія

Навесну
розквітнуть наші серця,
і зерно любові проросте.
Життя уперед пішло
із зворотнього боку кінця.

Квітнем квітчатииуть дні.
Пелюстки летять,
а хрущі – у вікно.
Час пригальмовує…
Перепочило серце –
із весною далі пішло.

Роза Софілканич-Марусенко<br>Роза Софілканич-Марусенко

У світі який вже довго існує, є нація яка вже не одне століття живе. Ця нація не один раз була в тіні імперій прожила тортури, знущання але ще й досі вона розвивається. Незважая на те як загарбники намагалися зруйнувати історію, ідентичність, культуру! Та вона як міфічний птах Фенікс вставала з попелу. Боролася за незалежність за майбутнє. Та зараз ті хто боролися за це, дивлятся з небес й розуміють що це все було не дарма.<br>Кобзар

Кацапам
Ідіть по полю засіяним колючками
Вашими колючками,якими ви засіяли в усьому світі
Постукайте в ворота ваших сусідів і спитайте, хай скажуть хто ви є насправді
Подивіться на небо, на землю ,на Україну
Підійдіть кацапи простягніть руку
Ми ж бо не простягнемо вам ні руки ні ноги, бо ви в нас їх відібрали, залишились тільки очі закривавлені та в сльозах
Ми вас ніколи не пробочим на наших літах
Хай Бог вас прощає<br>Віталій

Моя весна,
Ніби недавно ти була
Немов зі сна
Мого життя гіпербола

Ти зіткане мереживо з роси
Та осінь стерла все без жалю
Хоч як пощади не проси
Я все ще марю

Плакучим цвітом ти жалілася мені
Що я не квітну так як ти
Та ти не знаєш сліз пролитих, я на дні
Це не печалі озеро, а чистоти

Чуттєвим тим дощем наповнене з любові
Тепер й краплини не лишилося для смутку
Пестливим вітерцем на іншій мові
Ти попрощалася без жалю, поцілунком
<br>……