Все зелене,соковите,
На дворі вирує літо,
День найдовший настає,
І до нас Купала йде.

Ніч Купальська чарівна,
Повна магії вона.
Хто очиститись бажає
Крізь багаття той стрибає.

Квіти і цілющі трави,
Всі дівчата вже збирають,
Щоб в плести їх у вінки,
Та пустити по воді.

До води біжать купатись,
Щоб здоров'ям набиратись,
Та обачність треба мати,
Щоб Русалками не стати.

На Купала повно сміху,
Танці, ігри все на втіху,
Аж до самого світання,
Скрізь тут аромат кохання.

У цю ніч сам Бог Купала ,
Всі серця хай об'єднає,
Щоб міцні ставали пари,
Як природа розквітали.

Щоб Роди ставали більші,
Урожаї все гарніше.
Слава Богові Купала,
Без усякого Івана.

Я хочу звернутись до свого народу,
Щоб кожен подумав й собі відповів.
Як можем бажати ми миру і щастя,
Забувши історію наших дідів.

Народ вірить в Бога який нам не рідний,
А тих хто нам рідні, вважають гріхом.
І думають краще єднає молитва,
Яка лиш навчає як стати рабом.

Традиції предків що вчили віками,
Любить свою землю, навколишній світ.
Вогнем і мечем Віру рідну стирали,
Убивці з хрестом, почали всіх хрестить.

Покрали свята, які вільні слов'яни,
Завжди шанували і вірили в них.
Назвали своїми, кати із хрестами,
Щоб віру чужинську хоч як прищепить.

На капищах світлих,церкви будували,
Волхвів убивали вони довгі роки.
На біблію, Віди святі заміняли,
Які нас навчали по совісті жить.

Прийшов час прокинутись, зняти кайдани,
Зірвати із себе печаті й хрести.
До Рідної Віри тягнутись всім серцем,
Традиції славить, літописи вчить.

Не треба нам храми і їхні молитви,
Попи із іконами час вже забуть.
Вже годі нам рабства, хрестів,і Ісуса,
До Рідної Віри нам час повернуть.

А пам'ять Родова нехай допоможе,
Традиції предків підняти з глибин.
Щоб Віру слов'ян прославляли довкола,
Онуки згадали про Рідних Богів.

Зарання вік
посріблив свої скроні,
Покрилась сріблом
згодом голова,
Стуляє рук
натомлених долоні,
І правою
торкається чола.

Заговорив в молитві
тихо з Богом,
У каятті
все голову схиляв,
А ще просив
полегшити дорогу,
І у ту мить
про втому забував.

Чола торкались
локони сріблясті,
І пальці рук
торкалися чола,
Нанести хрест
старались мозолясті,
Злітали з уст
у шепоті слова.

07.05.2024.

Вільний в світ цей прийшов, свого Роду онук.
Мене Лада малого весь час берегла,
Щоб не падав в дитинстві, коли вчився ходити,
Сам Стрибог мене міцно за руку тримав.

Я під куполом неба, зростав і радів,
Пізнавав все довкола, гармонії світ.
Та щоб волю зламати,і не чути Богів,
Піп у церкві сказав треба мене хрестить.

В один час начепили на мене хреста,
Приписали гріхи і наклали печать.
Став рабом я без згоди,на довгі роки,
Але Рідних Богів пам'ятав я весь час.

Відмовлявся я вчити молитви чужі,
І у церкві жалітись на долю свою.
Перед Богом чужим на колінах стоять
Це все не для мене, бо я волю люблю.

Я не хочу рабом все життя проживать,
І боятись придуманих семи гріхів.
Треба просто про совість завжди пам'ятать,
А що правильно,серце підкаже тобі.

Знищити, спалити,спопелити
Вирвати і стерти із землі.
Як змогли ви люди подуріти?
Думають так ангели сумні.
Де поділи совість і відвагу?
Заховали крихточки добра,
Втратили до доброго повагу,
Сила зла скувати їх змогла.
В церкві на коліна припадали
І просили грошей, влади,слави.
Ви хотіли Бога обманути?
Щодо тримайте,так тому і бути.
Не врятує вас молитви сила,
Суть бо ваш добре зрозуміла,
І покута ваша не спасаєта Бог добрий він усе прощає.
Схаменутись може стати пізно,
Коли стукають косою в двері.
Прокидайтесь люди, не для того
Вас водили сорок літ в пустелі.

Слава Роду, звучить,
Люди славлять Богів,
А до сонця підняті долоні.
Віра Рідна душі, що згубить не змогли,
Автентично проснеться з народом.

Розуміння єднання природи й людей
Оживе із новими знаннями.
Дорожити сім'єю і Рід прославлять,
У родині найперше із правил.

Богів Праві шануй,
Обереги згадай.
Годі в церкві хрести цілувати.
А на капищі краще вогонь запали
Можеш з Богом на "ти" розмовляти.

Слава Рідних Богів,
Любов Рідних Богинь.
Абсолютна,без страху й покори.
Віра вільних людей,що ховали віки.
Автономно зростає у кожнім.

Рідна Віра серця зігріває,
Вона разом з душею дана
Із народження ми Рідновіри,
Бо природа дала нам життя.

Рідну Віру не треба вивчати,
Треба вміти її відчувать.
Зрозуміти,що все що довкола,
Теж живе, і пов'язує нас.

Рідній Вірі не треба достатки,
І раби не потрібні теж її.
Треба Рідних Богів шанувати,
І природу любити як дім.

Наші Боги, це наша родина,
Що любов нам дають,а не страх.
Вони в кожній природній стихії,
Проявляють присутність між нас.

Віра Предків ,історія Роду,
Це є мудрість і сила віків.
Як кати не старались згубити,
Оживе вона в кожній душі.

І ніякі хрести і молитви,
Не закриють не знищать її.
Бо єднання природи й людини
Це світогляд буття на землі.

Могутній володар підземного світу
Господарем ночі вважають тебе.
Нічними створіннями ти управляєш,
Кошмари і страхи ти людям несеш.

З повагою хочу до тебе звернутись,
Густою пітьмою накрий ворогів.
Щоб навіть не бачили шляху додому,
До дочки твоєї у гості ішли.

Ночами жахіття давили їм серце,
Щоб ворога бачили по між своїх.
А нашим солдатам даруй в ночі спокій
І лагідні сни ,в яких мрії про мир.

Морена хай кличе своїм гарним співом,
До себе за міст,всіх загарбників злих.
Щоб більше не бачили променів світла,
До скону блукали вони у пітьмі.

В підземному світі,немов у в'язниці,
Орду окупантів навіки замкни.
Не бачить їм спокою на цьому світі,
За злочини їх на священній землі.

Чур захисник я звертаюсь до тебе
Ти в душі людей пам'ять предків неси.
Щоб Віра забута в серцях запалала
Як вогник що ти від Сварога приніс.

Ти з давніх часів беріг наші кордони
Щоб ворог по нашій землі не ходив.
І зараз нам треба твоя допомога
Прогнати загарбників геть звідусіль.

Нехай твій вогонь зігріває оселі,
Щоб тихо горів він кожній печі.
І діти вночі не боялися Пека.
Та чорт до оселі пробратись не зміг.

Щоб вогнище свічки світило дорогу
Коли душі предків у вічність ішли.
І пам'ять про них не згасала ніколи.
Завжди пам'ятали у колі сім'ї.

Прошу тебе Чур збережи нашу землю
Щоб волю народ відстояв назавжди.
Товстою стіною закрий наші кордони.
Онуків своїх від біди вбережи.

Онуки Богів зустрічаємо свято
Великдень Дажбога у гості іде.
Хай сонячні промені світять яскраво,
Тепло і родючість цей рік принесе.

У чистий четвер покупатися гарно,
Щоб міцне здоров'я було цілий рік.
А ввечері предків тихенько вшануйте,
Які захищають і вас і ваш Рід.

У печі куліч хай підходить духмяний,
Щоб пишний він був, Дажбогу у дар.
Який подарує тепло і достаток,
Порядок і дуже рясний урожай.

Малюємо писанки гарні яскраві,
Орнаменти ті ніби код ДНК.
Даруємо рідним з бажанням достатку
Щоб гарне здоров'я і захист дала .

Дажбога шануємо, він є Бог сонця,
Що світло дає нам,і сили життя.
Усіх я вітаю із днем Великоднем
І Слава Дажбогу на довгі літа.