Небесна сотня...Серденько болить,
Вони полягли за вільну Україну!
"- Мамо! Я так хотів у мирі жить",
"- Тато, я не знав, що загину!"

Горять свічки на тому Майдані,
Ллються сльози, душа плаче...
Не повернути вже дитину мамі,
Батько заспокоює терпляче...

Та Герої наші не вмирають!
Вони небесними янголами стають,
Кожного з нас вони оберігають,
Вони крила надії нам дають...

20.02.2023. С.М. Онисенко

О, мій проплачений Майдане!
Людською кров’ю та життям.
В одних це був останній ранок,
Для всіх — табу на вороття.

Проснулась гідність, вирувала.
Стіною став безстрашний люд.
Хіба ж тоді країна знала,
Що й серед них є клан Іуд.

Здавалось, бій то був останній
За непохитність вільних душ.
Ми — нація, не вівці в стайні!
Й не продаємося за куш.

Там смерть дивилася нам в очі,
А в них лиш погляд в майбуття.
Вірші читалися пророчі
Про вічну віру в бороття.

А недоумки насміхались
Про «ібонітові палки».
І над героями сміялись,
Запхавши совість в покути.

Наївний люд то все проковтне.
І більшість стане на граблі.
І кров’ю знов земля промокне,
Й поглине темрява в журбі.

Барчук Р
29.11.22