Ми не кричимо «помста»,
Бо помста — то доля слабких.
Ми кажемо просто — «пам’ять»,
Вона перетерпить усіх.

​Вона довша за ваші посади,
За терміни в кріслах тугих.
Правда не терпить розради
І вийде на світло із тих —

​Хто робив свої справи у темряві,
Хто в тіні ховав свій гріх.
Не з примхи, не з волі чергової —
Бо інакше не бути могло для усіх.

​Народ — не гасло на площі,
Не натовп, що в безвість іде.
Народ — це пам’ять найстарша,
Що корінь у землю кладе.

​Вона не забуде нікого:
Ні прізвищ, ні підлих ціни,
Ні того мовчання німого,
Що стало важчим війни.