вже любе сонечко почало ранесенько вставати
через нього й темна нічка стала набагато коротша
земля, тварини й рослини втомилися відпочивати
для них настала пора набагато дієвіша, багатша

вчасно в гості прийшла тепла й сонячна весна
вмить задзюрчали й побігли навздогін струмочки
в лісах та лугах з'явилася пташина рухлива, голосна
весело виспівує, як по нотках, запрошує на таночки

дерева й кущі в рясненькі брунечки дружно вдяглись
всміхаються, радіють їм, як малесеньким дітям
перші різноколірні барви килимочками розляглись
під розхвильованим сонечком і весняним віттям

всіялись трави, квіткова гама - як райдуга після дощу
скоро в полях і садах закипить робота, полине сміх
люблю ранню весноньку й радо її в серденько впущу
буду мандрувати, не шкодуючи свого часу й ніг

першими мене порадують проліски та підсніжники
милі шафрани, сон-трава, іриси й весняний білоцвіт
гіацинти, рябець, духмяні нарциси, ранні тюльпани
амариліси, мускарі, анемони, рябчики, густий ряст

пернаті на своїх чарівних, витривалих, дужих крилах
щороку з того вирію красуню-весну в Україну несуть
Батьківщина й доброму пташиному сердечку - мила
птахи додому крізь негоду прокладають свій путь

першими повертаються з тих далеких і чужих країв
бешкетники жайворонки, граки, працьовиті шпаки
білі лелеки, гуси та зозулі в квітні прилетять до гаїв
а в травні - мелодійні, співучі солов'ї, стрижі, іволги

весна - швидкоплинна, але мальовнича пора року
в цей час пробуджується зі сну наша матінка-земля
вона - творча, багата, яскрава й красива нівроку
ну, як не полюбити всім серцем могла б її я

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

любов до небес відчуваю з дитинства
так хмари любили наші мама і тато
в їх вирі знаходжу я море блаженства
як пливуть поодинці чи разом вайлувато

я в кожній хмаринці відчуваю загадку
бачу форму, красу, насиченість, злет
шукаю пояснення чи знаходжу розгадку
складаю про них свій черговий куплет

бувало, маленькою сиджу на горбочку
під ним - наша хата, а в долині - село
здавалось, що хмари пливуть на візочку
от тоді я й потрапила до них у полон

й кожного разу, як поглядаю на небо,
там - хмарки кольорові великі й малі
і так мені - мило, і так мені - любо
неначе, від них є десь рай на землі

пливуть сині хмари й доганяють їх білі
тут враз всі змішались, десь взялись голубі
насторожують темні, а приваблюють сизі
що швидко з'явились в небесній млі

зачаровано дивлюся в небесну голубінь
пропливають хмариночки, а з ними й мої думки
якби ж мені знати, де - світло, а де - тінь
небеса таємниці приховали за лаштунки

з роками ще більше - закохана в природу
небо й земля - це основа з основ
щиро дякую Богу, що маю нагоду
під чарівним небозводом крокувати тут знов

любов до небес відчуваю з дитинства
так хмари любили наші мама і тато
тепер і я долучилась до їх чаклунства
своїм дітям зуміла ці почуття передати

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

зима вітерцем безпорадно свище
вже весна - на порозі, її стрічай
хмаринки здіймаються все вище і вище
зітхає з полегшенням в полі ручай

сонце проміннячком звеселяє землю
дарує нам радість, віру, надію
про щось неймовірне я серцем римлю
й не відпускаю від себе мрію

прокинулась зі сну рідна ненька наша
пустила паростки в нове життя
хай буде щастя всім повна чаша
хоч природа творить все до пуття

встеляється килимом зелененьким
зразу - на сонці, а потім - в тіні
милуюся краєм своїм дорогеньким
й жити так хочеться в ньому мені

бруньки з дерев шлють весняний привіт
гілки радіють новеньким обновам
тануть сніги, в барвах бринить первоцвіт
як прощальний танок зимовим оковам

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

котилася над землею гроза-громовиця
з купчастих димових хмар завивав грім
деколи здавалось вже й небо іскриться
яскравий спалах блискавиці зорів у нім

ураганна буря стогнала й бігла по ріллі
перелякано припали до землі рослини
луги ліси та узлісся в дощовім проваллі
в саду в полі й на городі тяжкі хвилини

сильний вітер та опади нищили посіви
часом зривали дахи руйнували дерева
у вогненній блискавиці є різні кольори
синя ллє град а червона зливу з черева

одночасно бувають такі погодні умови
десь сніги з морозами а місцями тепло
тут йде посуха а поруч води паводкові
страждають посіви люди їх хати й село

ми були свідками аномальних повеней
руйнівні потічки змивали все на шляху
а прісна вода безгосподарності апогей
в питній воді відчуємо значну потребу

наші ліси тривожно просять допомоги
вирубки пожежі намивання бурштину
в водних вітрових ерозій є свої судоми
а пилові бурі злякали людину не одну

кліматична катастрофа в світі в Україні
аномалії потепління руйнує льодовики
величезна посуха за нею опади сильні
буває так що немає і справжньої зими

потепління це теж тривожний прогноз.
парникові викиди бруднять атмосферу
Карпатам не минути повеневих загроз
степова зона перетвориться в пустелю

котилася над землею гроза-громовиця
з купчастих димових хмар завивав грім
потрібно зберегти природу як годиться
екологічна катастрофа йде в кожен дім

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Думаю... Неповторно жити в Україні.
Тут прижилися всі чотири пори року.
Сонячне проміннячко кидає свої тіні
Та додає впевненості кожному кроку.

Дивлюсь... На небокраї немає зірок
Й місяць пропливає в нічній темноті.
Зачинив зірок - красунечок на замок
І володарювання обходить на самоті.

Спостерігаю... Змінюється погода.
Наступає осінь. Листопад – на порозі.
Тепер у нас буде романтична нагода
Побачити опале листячко в паморозі.

Бачу... Вже небо пропливає осіннє
Над красунею – українською землею.
Яке ж воно – синьо-голубе й безкрає.
Небеса манять кожною своєю зорею.

Йду... Стугонять поруч мене вітри.
Несуть, як билиночку, в чистому полі.
Здаля чути їх співи – вітрові оркестри.
Пригинають додолу дерева, що кволі.

Стою... Біжать наді мною хмаринки.
Низько опускаються додолу з дощем.
На травичці давно не було й росинки.
Зраділа йому. Не ховаюсь під плащем.

Біжу... Назустріч виглянуло сонце
І проміннячком веселим зігріло мене.
Українська природо, ніжна чарівнице:
"Щиро вдячна тобі, рідненька, за все!"

Радію... Милуюсь погодою й негодою,
І всім, що тільки є на українській землі.
Горджусь рідним народом, свободою,
Тим, що тут життя було дароване мені.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Небо сизими хмаринками землю обіймає.
Бентежно голубить її безкрайні простори.
Грозовою блискавицею й громом вдаряє.
Яскравим сонечком пестить доли та гори.

Небесна гладь завше виглядає по-іншому.
Може несподівано снігом, градом сипати;
Після дощику, як у настрої життєдайному,
Різнобарвною райдугою радісно глянути.

Від блакитної голубіні погляд не відвести.
Вона набуває відтінків сумних та веселих.
Здатна в заобрійні горизонти свої ввести.
Дивлюся на неї та ледве вгамовую подих.

Кольорова гама хмаринок – незбагненна.
Небо височіє неперевершено і величаво.
Днина під настрій – похмура, або погожа.
Небеса пливуть у Всесвіті владно й гордо.

Люди на землі вдячно підкоряються небу.
Тварини й рослини – сповнені його тепла.
Вранішній серпанок навіює лагідну звабу.
Долину обіймає туман і в росичці – трава.

Небесна гладь поливає дощем луги, поля.
Їх прикрашають королеви – польові квіти.
Щедро вмиті хвойні та листяні ліси, земля.
На городах, в садах ваблять овочі, фрукти.

В жнивних полях жовтіють пшениці, жита.
Людство вдячне небу за своє життя, ласку.
Під небозводом – Україна: всі села й міста.
Небеса колишуть землю – дорогу колиску.

Над всіма лісами, полями, горами, долами
Пропливає прекрасна й блакитна височінь.
Блаженствує над морями, озерами, ріками
І простягається до безмежності в далечінь.

Небо сизими хмаринками землю обіймає.
Надає шанс під небесним покровом жити.
Місячна нічка таємниче зірочки розсипає.
Шану до неба, отчої землі варто множити.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Природа подарувала цілюще різнотрав’я.
Від його запашної краси очей не відвести.
Неймовірне польове і лугове різнобарв'я
Викликає захват й бажання по ньому йти.

Всі українські поля, луги встелені травами.
Ті розкішні килимочки помережили квіти,
Які зачаровують різноколірними барвами.
Як нашій фантастичній природі не радіти?

Яскраво встелені казкові кольори райдуги.
Вони дивовижно переплелися між собою.
Червоні, рожеві, сині й жовті – як подруги.
Білі, сірі та голубі... ведуть діалог зі мною.

Справжнє царство нагадують поля та луги.
В природному середовищі є флора, фауна.
Свіжим і чистим повітрям віддає навкруги.
Ніжно, зворушливо співає душевна струна.

В ніжнім, барвистім й духмянім різнотрав'ї
Маки, ромашки, волошки – в лугах і полях.
Бджоли з метеликами літають в конюшині.
Зацвітають звіробій, кульбаба, чортополох,

Лопухи, фіалки, маргаритки й мати-мачуха,
Іван-чай, калюжниця, дзвіночки, сон-трава,
Різнобарвні крокуси, чародійна материнка
Та пахне чебрець, полин, конвалія місцева.

Кожна мала і велика травиночка й квіточка
Додає людям сил, наснаги, зцілює від недуг.
Природу і людей з'єднує невидима ниточка.
Все – взаємопов'язано. Це і є замкнений круг.

Вдихаю на повні груди цей цілющий аромат.
Ніяк не можу натішитися рідною природою.
В Україні – прекрасні ґрунти, чудовий клімат.
Я насолоджуюсь різнотрав'ям із насолодою.

Краса цілющого різнобарв'я полів та лугів –
Неймовірне багатство українського народу.
Рослини, дерева, тварини, птахів переспів...
Бережімо, те що маємо, від роду й до роду!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Лежу на пляжі і милуюсь океаном
Він є блакитний і такий базкраїй
Нема у ньому ані зради, ні обману
Я з задоволенням за ним спостерігаю

Білий пісок, праворуч хмарочоси
Стоять мов велетні такі могутні
По узбережжю ходять гордо альбатроси
Такі моменти безтурботні й незабутні

Від задоволення я закриваю очі
І насолоджуюсь цим відчуттям свободи
Запам‘ятати максимально хочу
Ці неймовірні подихи природи

Я в далечінь дивлюся і радію
Що мій приятель на сьогодні океан
Ці миті зберегти волію
Бо океан це ліки від душевних ран

Зроблю світлини я собі на згадку
І променад здійсню після обіду
Безмежний океан, то є така загадка!
Я впевнена, що ще сюди приїду!
©️Лілія Ходус

вмивалась дивовижною, вранішньою росою
пробігала по росяній травичці босими ногами
рівняла джерельну воду з чистою сльозою
всміхаючись, долала відстань тернистими шляхами

обвівалась зустрічними, буйними вітрами
протягувала до чарівних небес відкриті долоні
здіймалась високими горами, спускалась дивними ярами
в нескінченних чудо-мріях перебувала в полоні

зачаровувалась, як дитина, сизо-голубими хмарами
мріяла споглядати їх небесну красу вічно
оживала, напоєна духмяними квітковими чарами
з природою вживалась, на диво, органічно

плакала від щастя та горя рясними дощами
милувалась серпанком, що полонив трави й квіти
вимовляла другорядне довірливими вустами
найважливіше в очах треба було зрозуміти

говорила з ясен-місяцем та з нічними зорями
відроджувалась з попелища під яскравим сонцем
тішилася дітьми, мов калина суцвіттями
вони ж стали відкритим у мій світ віконцем

пливла стрімкою рікою поміж крутими берегами
прагнула знайти в ній власну, особливу течію
встояла під блискавками та голосними громами
і таки знайшла внутрішні сили приборкати стихію

облюбувала в полях та лугах найкращі, запашні квіти
відшукала папороть в далекому, дрімучому лісі
навчилася тому, що маю, всім серцем радіти
власне відлуння відчула в людському галасі

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко