Де війна? В Україні!
Тато подруги загинув! Та й не тільки її тато —
Брат, дідусь йшли воювати,
Та й багато дуже їх, наших вірних захисників,
Які за нас життя віддали.

А ми? А ми хвилиною мовчання
Лише згадати можем їх.

А як бомбили і бомблять
Нашу рідну Україну,
І розбомбили половину…

Коли нам показували по новинам,
Як гинуть діти на очах…
Ніхто не скаже правду нам,
Як пережить це горе.

Що ж тепер робити нам?
Хто це скаже? Росіян?..

Знаю я лише одне:
Не можна нам здаватися ніколи,
І треба йти до перемоги.

І всі запам’ятають ці слова —
Щоб не було і не казали нам,
Ми будемо відстоювати права.
<br>Чала Наталія Олексіївна

Дитяча пильність втікає швидше,щезає зразу весь цей "ПриРод",життя хто жив гадаю якнайбільше ще заслуговує на кожний новий поворот.<br>Андрій Пастух

Стояв янгол на могилі, дивився в озеро порожнє… порожнє, мов його душа.
Стояв янгол на могилі, запитував сам себе:
— Ах, ти ж був ще такий молодий… Навіщо ж так рано помер?
Стояв янгол на могилі, усміхаючись, тихо плакав.<br>Євангеліна (Ромашко Єва)

​Сиджу один у тиші злій,
Забув вже смак щасливих мрій.
Моя надія стала дим,
І світ залишився німим.
​Немає більше світлих змін,
На душу опустився тлін.
Я загубив усі мости,
Не знаю, як мені рости.
​І кожен день — це важкий лід,
Де замерзає кожен слід.
А серце б'ється тихо, тихо,
Не знаючи, що буде з лихом.
​
​<br>Ghost

Не Петрарка і не Данте,
Не Шекспір, але повір,
Її я бачив майже раз.
Віч-на-віч.
В темноті маршрутних свіч.
Як пішла – дивився в путь.
Чи повернулася зирнуть
«Чи повернувсь?» на неї Я.
Себе так легко обмануть,
Мабуть мене не обіймуть.
Але чи маю я забуть?,
бо не дістану візаві.
Ґелґоче розум до душі:
Що усмирись, а не жалій,
Не плач, молитися не смій,
Цю і‌скру – віддай вітрові,
Нехай в туман схова її.
А щастя в сонячнім вогні.
Ти тільки ранку дочекайсь.<br>Редніков

Могутні гори небо підпирають,
Ось-ось і ви торкнетесь зір.
Вас водоспади, ріки омивають,
А поміж дерев гуляє звір.

Я б здійнялась птахом у небо,
Щоб охопити всю могуть.
В кожну вдивлялася б окремо,
Аби щось ріднеє почуть.

Ви полонили моє серце.
Моя душа співає вам.
Я відзеркалюю люстерцем
Поміж величних сталих брам.

28.11.2025<br>Альона Макарова

29.11.2025
1375-й день війни
Потужний комбінований удар по Києву, Україні

Подивіться, що коїть росія…!
Люди світу, волайте, кричіть!!!
Засудіть, покарайте убивцю,
Спільно з нами її прикінчіть!

Не мовчіть, не чекайте розв'язки,
Вам під силу це все зупинить,
Тільки спільно, разом, об'єднавшись,
Ми війну цю закінчимо в мить.

росіянам сьогодні по кайфу,
Настрій гарний, чудовий у них,
Йдуть вбивать, руйнувать Україну,
І не прагнуть себе зупинить.<br>Галина Корольова

Любий, ᴛи ɜнᴀєɯ, ʍᴇнᴇ дᴩᴀᴛує бᴀᴦᴀᴛᴏ ᴩᴇчᴇй ʙ ᴄʙіᴛі –
Уᴄі ʍᴏї нᴇдᴏᴧіᴋи ᴦᴏді й ᴩᴀхуʙᴀᴛь.
Ти інᴏді у ᴛᴏʍу ж ᴄᴨиᴄᴋу: "ᴏчʍᴀніᴛи" –
Тᴏж ɜнᴏʙу ᴛʙᴏя ᴄᴨинᴀ будᴇ ᴨᴩᴏбᴀчᴀᴛь.
Нᴀᴄᴨᴩᴀʙді, ᴧюбий, ʍᴇнᴇ ᴧяᴋᴀє ᴋуᴨᴀ ʙᴄьᴏᴦᴏ ʙ ᴄʙіᴛі –
Тᴩиʙᴏжні дуʍи ᴧᴧюᴛьᴄя чᴇᴩᴇɜ ᴋᴩᴀй.
Ти нᴀчᴇ й ᴨᴏᴩуч, ᴛᴀ нᴇ ʙ ᴛᴏʍу ᴋᴏᴧᴏᴩиᴛі –
Бᴏ нᴀɜиʙᴀєɯ цᴇ «дᴩᴀᴛує», ᴛᴏж нᴇхᴀй.
В ᴛʙᴏїх ᴏчᴀх нᴇ буᴧᴏ й нᴀᴛяᴋіʙ ᴋᴏхᴀння –
Вᴏни дɜᴇᴩᴋᴀᴧиᴧи дᴏᴩіжᴋи ʍᴏїх ᴄᴧіɜ.
І ʙ ᴋᴏжніʍ ᴛʙᴏїʍ ᴄᴧᴏʙі ᴋᴩиєᴛьᴄя
ɜіɜнᴀння –
Бᴇɜᴏдня ᴄᴨіᴧьних ᴄᴨᴏᴦᴀдіʙ ᴄᴛᴩічᴀє ʍᴇнᴇ бᴧиɜь.<br>Віллєн Вестерн

Пᴏᴩᴏжня ᴋіʍнᴀᴛᴀ, ᴛᴀ я нᴇ ᴏднᴀ
Кᴩужᴧяюᴛь ʙᴄі ᴄᴛᴩᴀхи, нᴀʙᴋᴏᴧᴏ – ᴨіᴛьʍᴀ
Кᴩиᴋ дɜʙінᴋᴏ ᴧунᴀє: "Ти ᴄᴨᴩᴏбуй, ɜᴀбудь!
Відᴋᴩий ʍᴇнᴇ ᴄʙіᴛу, бᴏ ᴛи ʙжᴇ нᴇ ᴛуᴛ"
Пᴩᴏʍінчиᴋ цᴇй ʙᴀбиᴛь, ᴛᴀ ʙᴏᴧя ʍᴏя,
Зᴀᴋуᴛᴀ ʙ ᴋᴀйдᴀни — нᴀ жᴀᴧь, нᴇ ɜі ᴄᴋᴧᴀ,
В ᴋуᴛᴏчᴋу ᴄхᴏʙᴀᴧᴀᴄь: ᴛи ᴋᴩᴏᴋ ᴨᴩᴏᴨуᴄᴛи —
І ᴄᴛᴩіʍᴋᴏ ɜᴩуйнуєɯ ʙᴄᴇ, щᴏ ʙᴄᴛиᴦᴧᴏ ɜᴩᴏᴄᴛи.
І я ᴛіᴋᴀᴧᴀ ʙід ᴄᴇбᴇ щᴏдᴀᴧі чиʍдуж
Нᴇ дᴀʙᴀᴧᴀ і ɯᴀнᴄу ɜбᴀᴦнуᴛи, чᴏʍу ж
Тᴀᴋ ниє, ᴄᴇᴩдᴇньᴋᴏ ᴛᴀᴋ ᴄᴋніє.
Кᴏжᴇн ᴩᴀɜ я ʙбиʙᴀᴧᴀ чᴀᴄᴛинᴋу ᴄᴇбᴇ,
Щᴏ ᴩʙᴀᴧᴀᴄя у ᴄʙіᴛ ɜᴀяʙиᴛи ᴨᴩᴏ цᴇ:
"Тᴀᴋ ниє, ᴄᴇᴩдᴇньᴋᴏ ᴛᴀᴋ ᴄᴋніє"
Я ᴄᴛіᴧьᴋи ᴩᴀɜіʙ ᴨᴩиʍіᴩяᴧᴀ бᴩᴇхню,
щᴏ ʙжᴇ й нᴇ ɜᴦᴀдᴀю, яᴋу ɜ них ᴧюбᴧю.
Ти ʍᴏжᴇɯ ᴋᴀɜᴀᴛи, щᴏ я ʙжᴇ нᴇ ᴛᴀ –
Бᴏ ᴄᴀʍᴀ й нᴇ ɜᴦᴀдᴀю, яᴋᴏю буᴧᴀ.<br>Віллєн Вестерн

Мᴏї ɜᴀᴨ'яᴄᴛя чᴏᴩнᴏю ᴋᴩᴏʙ'ю ᴏᴨᴏʙиᴛі,
У ʙідчᴀї нᴇ ɜнᴀю, щᴏ і дᴇ ɯуᴋᴀᴛь.
Ти ʙᴄᴇ ж бᴀжᴀєɯ ᴛᴀнᴇць ʙ ᴏᴋᴄᴀʍиᴛі?
Бᴏ я ᴨᴩᴏщᴀння ʙідчуʙᴀᴧᴀ ᴩᴀɜ ɜᴏ ᴨ'яᴛь.
У ньᴏʍу дᴏᴛᴏᴩᴋи ᴛʙᴏї жᴏᴩᴄᴛᴋі нᴀ ᴄʍᴀᴋ,
Аᴧᴇ ціᴧунᴋи я ᴛᴩиʍᴀᴧᴀ нᴀ ᴨᴏʙᴛᴏᴩі.
Тᴀ нᴇʙжᴇ дᴏᴧя нᴀᴄ ɜ ᴛᴏбᴏю – ᴨᴩᴏᴄᴛᴏ ᴛᴀᴋ,
Яᴋщᴏ ʙᴄі бᴀᴩʙи ɜниᴋᴧи у ʍінᴏᴩі?
Я ɜᴀᴋᴀᴩбую ніʍиʍ ᴋᴩиᴋᴏʍ нᴀ ʙуᴄᴛᴀх
Вᴄі ᴛᴀєʍниці, щᴏ ʍᴏʙчᴀᴧи ʍіж ᴩядᴋᴀʍи
І ʙ ᴨᴀʍ'яᴛі нᴀɜᴀʙжди жиᴛиʍᴇ ᴛᴏй ᴄᴛᴩᴀх,
Кᴏᴛᴩий нᴀдійнᴏ ʍи ᴄхᴏʙᴀᴧи ɜᴀ ᴋуᴛᴋᴀʍи.<br>Віллєн Вестерн